У травневому сонці Лазурного берега рішення суду Парижа щодо Жерара Депардьє стало головною темою Каннського кінофестивалю. Актор, який неодноразово з’являвся на червоній доріжці з 1976 року та здобув «Золоту пальмову гілку» за найкращу чоловічу роль у 1990-му, отримав умовний строк за сексуальні домагання на знімальному майданчику фільму «Les Volets Verts» у 2021 році. Ця подія ознаменувала для Франції довгоочікуту перемогу руху #MeToo, який в країні набрав обертів значно пізніше, ніж в США.
На пресконференції, присвяченій представлення журі конкурсу, журналісти неодноразово ставили питання голові журі Жюльєт Бінош. Відповідаючи, акторка наголосила, що Cannes поступово йде в ногу з актуальними соціальними викликами і що вирок Депардьє є важливим сигналом для французької індустрії кіно. За її словами, «наш хвилі #MeToo в Франції знадобилося більше часу, аби набрати силу», але зараз фестиваль демонструє готовність переосмислити статус зірок у світлі їхніх зафіксованих вчинків.
Втім, реакція серед гостей і кінематографістів була змішаною. Деякі сприйняли вирок із серйозною задумою, інші — з байдужістю. На березі моря, серед келихів рожевого вина, піарник Мішель Бурштейн визнав факт вини, але закликав до «балансу»: він зазначив, що Депардьє все ж зробив величезний внесок у культуру, створивши десятки видатних ролей і обійнявши посаду голови журі фестивалю в 1992 році. «Це складне питання, — пояснював він, — адже ми говоримо про людину, яка одночасно заслуговує на осуд і на визнання за свою творчу спадщину».
Продюсер Бенжамін Цейтун, котрий також відвідував вечірку, утримався від категоричних оцінок, зазначивши, що «коли ви не були безпосередньо свідками подій, важко сформувати остаточну думку». Ця стриманість типова для частини індустрії, де питання етичної відповідальності публічних осіб і водночас цінність їхньої творчості часто перебувають у складному діалозі.
Варто згадати, що французькі колеги Депардьє неодноразово висловлювалися про нього в контексті руху #MeToo. У 2018 році понад сто акторок та режисерок (на чолі з Катрін Деньов) оприлюднили відкритий лист проти «тоталітарного клімату» через публічні звинувачення, побоюючись за свободу мистецтва. У 2023-му інша група зірок, серед яких Шарлотта Ремплінг і Карла Бруні, назвала напад на Депардьє «лінчуванням» творчого генія. Тепер же суд визнав факт сексуального насильства, і це протиставлення між захистом свободи мистецтва й відповідальністю за вчинки набуло нового, більш жорсткого відтінку.
Рух #MeToo не вперше викликає гарячі дискусії на Каннському фестивалі. У 2018 році Азія Ардженто прямо назвала Канни «мисливською територією Гарві Вайнштейна». А в 2023-му відкриття присвятили «Жанні дю Баррі» з Джонні Деппом, який тільки-но виграв справу про наклеп проти ексдружини. Цьогорічний вирок Депардьє — ще одна ілюстрація того, наскільки складною і болісною може бути дорога до справедливості в кінематографічному середовищі.
Голова фестивалю Тьєррі Фремо, якого запитали напередодні вироку, чи буде Депардьє запрошено до наступних Канн, відповів ухильно: «Я поважаю рішення суду своєї країни і відзначаю його. Але фестиваль, публіка і громадська думка розбиратимуться в цьому випадку окремо». Ця позиція підкреслює традиційний баланс між нейтралітетом організаторів і очікуваннями суспільства, яке вимагає чіткої позиції у справах моральності та права.
Насамкінець, виконавча директорка World Woman Foundation Рупа Деш, коментуючи вирок по телефону з Каннського готелю, сказала, що рішення суду є «безперечною перемогою для руху #MeToo», але зауважила, що на офіційній сцені фестивалю тема «мешкає на узбіччі». Вона закликала більше говорити про відповідальність та захист прав жінок не тільки за лаштунками, але й на головній червоній доріжці.
Таким чином, Каннський кінофестиваль-2025 продемонстрував, що індустрія готова до самоаналізу: від засудження культів особистості до пошуку золотої середини між оцінкою творчих здобутків і мораллю. Вирок Жерару Депардьє став каталізатором самого масштабного обговорення в історії фестивалю, заклавши нову віху у сприйнятті зірок та відповідальності за їхні вчинки.
