Католицька церква сьогодні як ніколи раніше є глобальною спільнотою. Зміни, що відбулися протягом останнього десятиліття, особливо за понтифікату Папи Франциска, глибоко трансформували не лише географію католицизму, а й керівну структуру церкви. Найяскравішим підтвердженням цього стала нова карта колегії кардиналів — основного органу, який обирає наступного Папу. У 2025 році на конклав збереться найрізноманітніша за складом група кардиналів в історії — і саме це робить обрання нового понтифіка неймовірно непередбачуваним.
Традиційно кардинали, які обирали Папу, походили переважно з Італії та інших європейських країн. Але католицька віра давно вже вийшла за межі Старого Світу — і лише останнім часом її керівні органи почали відображати цю реальність. За десять років свого понтифікату Папа Франциск призначив більшість нинішніх кардиналів — 108 із 135. У грудні 2024 року він оголосив імена ще 20 нових кардиналів, серед яких представники країн, що вперше беруть участь у конклаві: М’янма, Папуа Нова Гвінея, Люксембург, Руанда, Парагвай, Тонга, Гаїті, Сінгапур, Сербія, Центральноафриканська Республіка та інші.
Цей зсув географії помітно змінює розстановку сил. Франциск більше ніж удвічі збільшив кількість кардиналів з Азії — регіону, де католицизм швидко зростає. Він також посилив представництво Африки, де церква має потужний потенціал розвитку. У той час як Європа, яка в минулому домінувала у Ватикані, тепер становить лише 39 з 135 кардиналів-виборців, що все ще є суттєвою, але вже не абсолютною більшістю.
Попри те, що більшість кардиналів призначено саме Франциском, це зовсім не гарантує, що наступним Папою стане хтось, подібний до нього. Багато з його призначенців мають інше бачення церкви, зокрема в питаннях, які викликали найбільше напруження у світовому католицизмі: роль жінок, ставлення до ЛГБТК-людей, децентралізація влади. Наприклад, рішення Франциска дозволити благословення одностатевих пар викликало жорстку критику з боку низки африканських та азійських ієрархів. «В Африці немає місця для благословення гомосексуальних пар. Узагалі», — заявив кардинал Фрідолін Амбонго з Демократичної Республіки Конго.
Таким чином, хоч Франциск і прагнув менш ієрархічної та більш пастирської церкви, його власні призначенці можуть не поділяти його інклюзивне бачення. У контексті майбутнього конклаву це створює унікальну ситуацію: єдності серед кардиналів немає, багато хто з них не має особистих зв’язків між собою, а відстань — як географічна, так і культурна — може призвести або до несподівано швидкого рішення на користь знайомого імені, або до тривалих роздумів і пошуку «нового обличчя» для церкви.
Географічна диспропорція між кількістю католиків у різних регіонах світу та числом кардиналів з тих регіонів все ще існує. Наприклад, на Латинську Америку припадає 40% світового католицького населення, але тільки 17% кардиналів-виборців. Натомість Європа, де частка католиків поступово зменшується, має 39 кардиналів — тобто значне «перепредставництво».
Цей дисбаланс частково пояснюється історичною роллю Європи в житті церкви. Але Папа Франциск розумів, що майбутнє — не там, де чисельність скорочується, а там, де зростає. Його політика — це спроба адаптувати церкву до нових демографічних, культурних і політичних реалій. Як сказав кардинал Беньяміно Стелла, колишній ватиканський дипломат: «Це природний шлях церкви. Конклав — це знак, бо до нього з’їжджаються люди з усього світу, які приносять із собою чутливість своїх громад зі Сходу і Заходу».
Проте той самий глобалізм, що відкриває нові горизонти для церкви, також робить її внутрішню єдність більш складною. Представники різних континентів мають свої уявлення про віру, авторитет, мораль і розвиток спільнот. Для одних головне — збереження доктрини, для інших — адаптація до соціальних реалій. Ці різні уявлення зіграють вирішальну роль під час таємного голосування в Сикстинській капелі.
Конклав 2025 року вже називають найнепередбачуванішим за десятиліття. Чи вдасться кардиналам об’єднатися навколо кандидата, який продовжить спадщину Франциска? Чи вони оберуть більш консервативного Папу, який зможе задовольнити опонентів ліберальних реформ? А може, це буде зовсім нова постать, яка запропонує третій шлях — між традицією та оновленням?
Ясно одне: результати цього конклаву вплинуть на майбутнє католицької церкви в усьому світі. Бо саме зараз церква стоїть перед вибором — не лише наступного Папи, а й напряму свого розвитку у XXI столітті.
