Які тенденції приховують ці цифри та що вони означають для суспільства — читайте у нашому матеріалі.
Різкий стрибок кількості штрафів: що стоїть за цифрами
За перші три місяці 2025 року територіальні центри комплектування та соціальної підтримки України відкрили понад 28 тисяч проваджень за порушення правил військового обліку. Лише з квітня кількість справ збільшилась на 11,2 тисячі — це рекордний показник за всю повномасштабну війну.
Згідно з даними аналітичної платформи "Опендатабот", щомісяця фіксується близько 4,7 тисячі нових порушень, а квітень 2025 року вирізнився особливо високою активністю — 5 682 штрафи. Водночас лише кожне п’яте провадження закривається. Це означає, що величезна частка українців залишається з офіційно зафіксованим порушенням, що тягне за собою юридичні та фінансові наслідки.
Підвищення інтенсивності перевірок та фіксації порушень пов’язане з масштабними змінами у системі мобілізаційного обліку. Влада прагне зробити його максимально точним і прозорим, однак реалії показують інше — дедалі більше громадян стають фігурантами адміністративних справ.
Регіональні лідери: Київ і великі області
За регіональним розподілом лідером стала столиця — у Києві відкрито 3 835 справ за перші півроку. Найбільш активним виявився Подільський ТЦК — 1 100 проваджень лише з січня по червень. На другому місці — Дніпропетровська область (2 984 справи), далі — Сумська (2 464), Одеська (2 438) та Харківська (2 151).
Сукупно, дев’ять регіонів України вже перевищили позначку в 1 000 проваджень. Це свідчить про те, що процес військового обліку в країні набуває системності. Проте така системність дедалі більше турбує суспільство: громадяни бояться помилкових викликів, технічних збоїв або надмірної жорсткості у трактуванні правил.
Цікаво, що найбільш активним виявився Чернігівський ТЦК, де один чоловік отримав одразу вісім справ: п’ять у квітні, ще три — на початку червня. Це окремий приклад, що ілюструє, як швидко та інтенсивно можуть накопичуватись порушення в умовах посиленої перевірки.
Хто під прицілом: вік та стать
Абсолютна більшість проваджень відкривається проти чоловіків — 99,84% усіх справ. Жінки фігурують лише у 46 провадженнях — це лише 0,16% від загальної кількості. Ці цифри чітко вказують на домінування чоловічої частини населення у військовому обліку, що цілком логічно в умовах чинного законодавства.
Найчастіше фігурантами справ стають чоловіки віком від 25 до 45 років — ця вікова категорія охоплює 82% усіх проваджень. Саме вони є основною цільовою групою у рамках мобілізаційної політики. Водночас, такі показники створюють серйозне психологічне навантаження на активне чоловіче населення, що вже кілька років живе в умовах невизначеності та очікування повістки.
Соціальні наслідки: тиск і зневіра
Посилення контролю за військовим обліком — це не лише адміністративна статистика. Це, передусім, зміни у свідомості українців. Люди все частіше зіштовхуються з блокуванням банківських рахунків, обмеженням прав та доступу до послуг у разі порушення мобілізаційного обліку.
Так, станом на кінець березня було заблоковано рахунки приблизно 26 тисяч українців. А за три роки повномасштабної війни кількість прострочених боргів, пов’язаних з військовим обліком, сягнула 28 960. Це не просто цифри — це долі людей, яких торкнулася нова реальність. Реальність, у якій будь-яка помилка в системі або запізнення з оновленням даних може мати серйозні наслідки.
Такі обмеження провокують нові виклики: юридичні суперечки, зростання недовіри до державних інституцій, а подекуди — й активну еміграцію. Молоді чоловіки, особливо з прикордонних регіонів, усе частіше намагаються уникнути прямого контакту з ТЦК, побоюючись надмірних санкцій або технічних помилок.
Між законом і правом: пошук балансу
Зростання кількості штрафів за порушення військового обліку — це симптом глибших процесів. Держава намагається адаптувати законодавство до реалій тривалої війни, проте важливо зберегти баланс між правами громадян і безпековими потребами країни.
Ключовими залишаються прозорість процедур, можливість для громадян захищати свої права, та інформування про обов’язки у чіткий і доступний спосіб. Без цих компонентів будь-яка кількість проваджень перетворюється з засобу захисту держави на інструмент тиску на суспільство.
Для багатьох українців участь у військовому обліку є не лише обов’язком, але й актом громадянської відповідальності. І саме ця відповідальність, а не страх перед штрафами, має бути рушієм змін у системі.
Попереду — виклики, але й можливості
Війна, що триває, змінює всі сфери життя, і мобілізаційна система не є винятком. Замість каральної моделі суспільство очікує прозорого діалогу, чесної взаємодії між громадянами та державними структурами.
Цифри штрафів можуть і далі зростати — але паралельно має зростати і рівень довіри. Без цього будь-які реформи не матимуть довготривалого ефекту. Україна потребує глибокого осмислення нової мобілізаційної етики — де люди не бояться системи, а є її частиною.
