Початок дружби та її символізм
Відносини між Дональдом Трампом та Нарендрою Моді ще недавно здавалися майже бездоганними. Лідери США та Індії демонстрували теплі особисті зв’язки на масштабних заходах — від «Howdy Modi» у Техасі в 2019 році до спільного мітингу в Гуджараті в 2020-му.
Ці події стали символом нового етапу стратегічного партнерства між США та Індією. Вашингтон бачив у Делі ключового союзника в протидії Китаю, а Індія отримувала підтримку для зміцнення оборонних можливостей.
Раптовий розворот стався у липні 2025 року, коли Дональд Трамп оголосив про 25% мито на індійський імпорт. За вісім годин він підписав угоду з Пакистаном на значно вигідніших умовах — 19% тарифу.
Невдовзі послідувало нове рішення: тариф для Індії зріс до 50% — найвищого, запровадженого США серед усіх торгових партнерів. Це стало серйозним ударом по економіці Індії та особисто по Моді.
За офіційною версією, підвищення тарифів стало покаранням за тісні економічні зв’язки Індії з Росією. Індія купує великі обсяги російської нафти, а її виробники постачають комплектуючі та зброю для РФ.
Втім, подвійні стандарти Вашингтона очевидні: Китай, який імпортує ще більше російської нафти, отримав відстрочку для переговорів щодо торгівлі, а Росія користується лише 10% тарифом.
Геополітичний контекст
Відносини Індії з Росією тривалий час вигідно працювали на інтереси США. На початку війни в Україні Індія купувала дешеву російську нафту, переробляла її та експортувала в Європу, допомагаючи обійти енергетичну кризу.
Тепер цей механізм став причиною конфлікту. Нова політика адміністрації Трампа розглядає таку схему як загрозу, а не як інструмент стабільності.
Окрім економіки, свою роль зіграли особисті образи. Трамп негативно сприйняв те, що Індія не визнала його роль у врегулюванні конфлікту з Пакистаном у травні 2025 року.
Його прагнення здобути Нобелівську премію миру не отримало підтримки з боку Нью-Делі, що, за словами експертів, стало переломним моментом у його ставленні до Моді.
Підвищення тарифів підтримали два ключові крила адміністрації Трампа. Економічні радикали на чолі з Пітером Наварро давно критикували Індію за протекціонізм і високі торгові бар’єри. Антиімміграційне крило на чолі зі Стівеном Міллером вважає Індію головним бенефіціаром програми H-1B.
Це зробило Індію зручною мішенню для політичних атак всередині США.
Для Моді ситуація — політична пастка. Щоб зняти тарифи, він має піти на поступки у торгівлі, зокрема відкрити індійський ринок для американських аграрних і молочних продуктів.
Але сільське господарство та молочна промисловість — «свята» тема індійської політики. Будь-яке послаблення захисту цих галузей може коштувати Моді перемоги на виборах.
Історія протестів фермерів
Моді пам’ятає події 2020 року, коли спроба реформ у сільському господарстві викликала 16-місячні масові протести фермерів. Тоді уряд був змушений скасувати ухвалені закони після серії поразок на місцевих виборах.
Цей досвід робить нинішні поступки США майже неможливими для прем’єра.
Виступаючи 2 серпня 2025 року, Моді закликав громадян купувати індійські товари, презентувавши нове гасло «Vocal for Local». Він не згадав Трампа, але заклик прозвучав як відповідь на американські тарифи.
Проте, як показав досвід кампанії проти китайських товарів у 2020 році, подібні ініціативи часто не приносять очікуваних результатів.
Експерти припускають, що Індія поступово скоротить закупівлю російської нафти, але робитиме це непублічно, щоб уникнути враження капітуляції перед Вашингтоном.
Такі кроки могли б стати основою для зниження тарифів і відновлення економічного діалогу.
Погіршення відносин між США та Індією може вплинути на баланс сил у Азії. Індія може активізувати участь у BRICS і поглибити співпрацю з Китаєм та Росією, що суперечить стратегічним інтересам Вашингтона.
Моді вже анонсував візит до Китаю у вересні та відправив радника з нацбезпеки до Москви.
Кінець «братерства» Трампа і Моді — не лише питання особистих амбіцій чи тарифів. Це показник зміни глобальної стратегії США, яка тепер готова жертвувати довгостроковими союзами заради короткострокових політичних вигод.
Від того, як обидві сторони вийдуть із цього конфлікту, залежить майбутнє не лише двосторонніх відносин, а й геополітичний баланс у всій Азії.
