Розслідування показало, що роль Сполучених Штатів у війні в Україні виходила далеко за межі звичайного постачання зброї. Протягом майже трьох років таємне партнерство, яке включало спільну розвідку, стратегічне планування, технологічну підтримку та координацію дій, стало однією з головних сил, що допомогли українським військам протистояти російському наступу. Ось ключові висновки з цього розслідування.
Центральна роль бази у Вісбадені та Task Force Dragon
Секретний центр операцій розташовувався у військовій базі Сполучених Штатів у Вісбадені, Німеччина. Саме звідти щодня проводилися спільні наради між американськими та українськими офіцерами, під час яких встановлювалися пріоритети для виявлення «точок інтересу» – позицій російських військ, техніки та інфраструктурних об’єктів. Спеціальна операційна група, відома як Task Force Dragon, аналізувала супутникові знімки, радіоелектронну розвідку та перехоплені комунікації для точного визначення координат противника. Ці дані передавалися українським військам, що дозволяло точно наносити удари за допомогою сучасних артилерійських систем.
Внесок HIMARS та американської розвідки у зміну ходу війни
Весною 2022 року адміністрація Байдена ухвалила рішення поставити Україні системи HIMARS – високошвидкісні артилерійські установки, здатні вражати цілі на відстані до 50 миль завдяки супутниковому наведненню. У той час українці були вкрай залежні від американської розвідки, і практично кожна атака HIMARS проходила під пильним контролем Task Force Dragon. Ці точкові удари призвели до різкого зростання втрат серед російських сил, що, в кінцевому підсумку, дозволило українцям домогтися значних успіхів у протистоянні ворогу.
Посилення американського втручання та рух червоних ліній
З самого початку адміністрація Байдена намагалася чітко заявити: Америка не бере участі безпосередньо у бойових діях проти Росії, а лише підтримує Україну. Проте з розвитком конфлікту і необхідністю швидко реагувати на зміни ситуації, було дозволено низку заходів, що традиційно вважалися надто провокаційними. Наприклад, було пом’якшено заборону на перебування американських військових у Києві – базові «предметні експерти» перетворилися на повноцінних радників, які згодом могли відвідувати командні пости ближче до зони бойових дій. Також було дозволено обмінюватися даними між ВМС США та українськими силами для підтримки дронів, які здійснювали удари по військовим кораблям за межами території Криму.
Операція Lunar Hail та робота у кримських водах
У січні 2024 року американські та українські офіцери спільно розробили план широкомасштабної кампанії проти російських позицій у Криму під кодовою назвою «Операція Lunar Hail». Використовуючи довго дальні ракети, українські дрони та коаліційні розвідувальні дані, партнери змогли змусити російські війська перемістити значну частину обладнання та сил із півострова до материкової Росії. Ця операція стала яскравим прикладом того, як секретне партнерство не лише спрямовувало тактичні удари, а й могло змінити стратегічну ситуацію, змушуючи противника відступати.
Ключовим елементом у забезпеченні операцій на російській території став концепт «ops box» – спеціальної зони, в межах якої офіцери з Вісбадена могли надавати точні координати для ударів. Попри довготривалі обмеження, що забороняли ЦІА надавати розвіддані про цілі на російській землі, було дозволено використовувати спеціальні «відступки», що дозволяло проводити удари навіть у глибоких районах Росії. Одним із таких прикладів стала атака дронами по величезному складу боєприпасів у місті Торопці, що спричинила потужний вибух і створила кратер шириною футбольного поля.
Внутрішні суперечності та політичні труднощі в Україні
Не менш важливою частиною розслідування стала інформація про внутрішні розбіжності в українському командуванні, які вплинули на хід контрнаступу 2023 року. Хоча стратегія, затверджена у Вісбадені, передбачала єдиний наступ, внутрішні суперечності між командувачем Збройних сил України, генералом Валерієм Залужним, і його підпорядкованим, генералом Олександром Сирським, призвели до розподілу сил на два фронти. Президент Зеленський, обираючи сторону, розділив ресурси, що в кінцевому підсумку не дозволило українським військам досягти поставлених цілей. Цей розкол послабив загальну бойову міць і сприяв тому, що контрнаступ зазнав невдачі, а Росія отримала можливість відновити ініціативу.
Підсумок
Американське та західне втручання в конфлікт в Україні виявилося набагато глибшим, ніж вважалося раніше. Секретне партнерство, яке включало координацію точкових ударів, спільне використання розвідувальних даних та оперативну підтримку через такі структури, як Task Force Dragon, дозволило українським військам не лише утримувати оборону, а й повертати частину територій. Проте внутрішні суперечності в українському командуванні і політичні труднощі стали значним чинником, що вплинув на остаточний результат бойових дій.
Це розслідування розкриває, що сучасна війна – це не лише питання чисельності та технічного переваги, а й здатність до оперативної взаємодії, швидкого прийняття рішень і гнучкості в умовах постійно змінюваної реальності. Американські партнери, незважаючи на постійне перебільшення ризиків і рух червоних ліній, робили все можливе, щоб підтримати Україну у її боротьбі, створюючи інноваційні системи для точного визначення цілей і постійно адаптуючи стратегію відповідно до викликів війни.
Підсумовуючи, можна сказати, що таємне військове партнерство між США та Україною стало вирішальним чинником у зміні ходу конфлікту. Спільна робота з розвідки, оперативного планування та застосування високотехнологічних систем дозволила українцям отримати тактичну перевагу над Росією, хоча внутрішні суперечності та політичні труднощі залишили слід у вигляді нестабільності та неповної реалізації початкових стратегічних планів.
