У ніч на четвер Росія здійснила один із наймасштабніших ударів останніх місяців по українській столиці. За даними української влади, загинули щонайменше 15 осіб, серед них четверо дітей, ще десятки отримали поранення.
Президент Володимир Зеленський назвав атаку «відповіддю Москви на дипломатичні зусилля», підкресливши, що Кремль обирає «балістику замість переговорного столу».
Попри масовані обстріли, прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Росія «залишається зацікавленою у продовженні переговорного процесу». Він підкреслив, що удари начебто були спрямовані лише по «військовій інфраструктурі», заперечивши навмисні атаки по цивільних.
Ця риторика є традиційною: Москва одночасно веде наступ і намагається показати себе стороною, готовою до «політичного вирішення».
Пєсков заявив, що Київ також здійснює атаки по російській інфраструктурі, зокрема цивільній. Дійсно, у ту ж ніч українські дрони вразили два нафтопереробні заводи в РФ. Один із них зазнав серйозних пошкоджень, але російська влада заявила, що пожежу ліквідовано та ринок пального «повністю забезпечений».
Україна ж наголошує, що її атаки спрямовані виключно на військову чи енергетичну інфраструктуру, яка фінансує російську агресію.
Російське Міноборони підтвердило застосування гіперзвукових ракет «Кинджал», безпілотників та високоточних авіаційних снарядів у так званому «груповому ударі». Це було подано як демонстрація військової переваги, водночас із заявами про «дипломатичні наміри».
Для Києва та союзників така подвійність виглядає спробою Москви змусити Україну до поступок через ескалацію насильства.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що сторони могли б домовитися про «перемир’я у повітрі». Пєсков відповів, що жодних домовленостей не досягнуто, а переговори мають бути «непублічними».
Це вказує на небажання Кремля реально зупиняти обстріли, використовуючи тему мирних переговорів як інструмент політичного маневру.
Росія продовжує демонструвати суперечливу тактику: одночасно здійснювати масовані удари по українських містах і заявляти про готовність до миру. Це дозволяє Кремлю тримати Захід у напрузі, намагаючись виграти час і послабити позицію України.
Для Києва та його партнерів очевидно: поки Москва говорить про «дипломатію» під гуркіт ракет, справжніх передумов для переговорів не існує.
