Мирні переговори України, Росії та США можуть повернутися до тристороннього формату після поїздки Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Москви та Києва. Поки що сторони говорять про відновлення діалогу, але не про домовленість: дата, місце і головні компроміси залишаються відкритими.
Після кількох місяців дипломатичного застою Москва вперше прямо допустила повернення до тристоронніх переговорів із Києвом і Вашингтоном. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив 7 вересня, що Росія не виключає відновлення такого формату, хоча говорити про конкретні дату та місце зустрічі поки зарано.
Формулювання Кремля обережне, але важливе. Москва не оголосила про готовність до конкретного раунду й не повідомила про погоджений порядок денний. Фактично йдеться про інше: після місії американських посередників двері до переговорного механізму, який у попередні місяці майже зупинився, знову залишили відкритими.
Новий дипломатичний імпульс створила поїздка представників президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. 5 вересня вони зустрічалися в Москві з Володимиром Путіним понад три години, а наступного дня прибули до Києва для переговорів із Володимиром Зеленським та українською командою.
У Москві прориву не оголосили. Помічник російського президента Юрій Ушаков назвав розмову з американською делегацією дуже корисною, однак конкретного компромісу публічно не представили. Віткофф і Кушнер привезли нові пропозиції та ідеї, зміст яких сторони поки не розкривають.
Аналіз «Дейком» показує: головна зміна полягає поки не в зближенні позицій, а у відновленні самої дипломатичної траєкторії. Москва, Київ і Вашингтон знову публічно говорять про один переговорний формат, проте жодна зі сторін не повідомила, що суперечки навколо територій, гарантій безпеки чи майбутньої архітектури миру вже зняті.
У Києві тон також був обережно позитивним. Зеленський після кількох раундів переговорів із Віткоффом і Кушнером заявив, що відновлення переговорного процесу саме по собі важливе. За його словами, можуть існувати різні уподобання щодо формату, однак відсутність будь-яких переговорів є гіршим сценарієм.
Український президент окремо наголосив, що територіальне питання залишається невирішеним і настільки складні рішення, на його думку, можуть ухвалюватися лише на рівні лідерів. Це фактично визначає межу для технічних делегацій: вони можуть готувати конструкцію угоди, але найважчий політичний компроміс не делегується.
У Києві обговорювали не лише можливість нового раунду переговорів. За офіційними даними, йшлося також про гарантії безпеки, майбутню силу української армії, економічні гарантії, відбудову та ширший план післявоєнного розвитку. До частини зустрічей долучилися радники з безпеки Франції, Великої Британії та Німеччини.
Це робить нинішню дипломатію ширшою за спробу просто домовитися про припинення вогню. Київ наполягає, що будь-яке завершення війни має супроводжуватися механізмами, які зменшать ризик нового російського нападу, а ключовою складовою таких гарантій Зеленський називає збереження сильної української армії.
Москва публічно деталей американської пропозиції не розкриває. Пєсков 7 вересня відмовився називати як її конкретний зміст, так і найбільш складні питання, які залишаються між сторонами. Це важливе обмеження: дипломатичне пожвавлення наразі неможливо прирівнювати до появи погодженого мирного плану.
Попередні раунди вже показували, наскільки великою залишається відстань. На переговорах у Женеві в лютому сторони не досягли прориву, а серед невирішених тем залишалися територіальні питання та Запорізька атомна електростанція. Американська сторона тоді говорила про прогрес, тоді як Київ оцінював результат стриманіше.
Територіальна суперечка й тепер залишається центральною. Росія протягом переговорного процесу висувала вимоги щодо українських територій і майбутнього відносин України з НАТО, які Київ відкидав. Саме тому готовність знову сісти за стіл ще не відповідає на головне питання — чи змінилися вихідні позиції сторін.
Не менш принциповою є послідовність кроків. Для Києва майбутня угода пов’язана з гарантіями, контролем за дотриманням миру та здатністю стримати повторну агресію. Москва натомість продовжує говорити про необхідність усунути те, що вона називає «першопричинами» війни, вкладаючи в це власний набір політичних і безпекових вимог.
Саме тому американські посередники опинилися не стільки між двома пакетами умов, скільки між двома різними уявленнями про те, яким має бути результат війни. Для України мир має не лише зупинити бойові дії, а й не створити передумов для нової війни. Для Москви угода має зафіксувати ширші політичні зміни.
Водночас дипломатична місія Віткоффа і Кушнера вже дала один відчутний результат: обидві столиці погодилися публічно обговорювати продовження процесу. За даними Reuters, американські представники після переговорів говорили про нові ідеї та висловлювали надію на швидке оголошення наступної тристоронньої зустрічі.
Пєсков не закрив і можливість прямого контакту на найвищому рівні між Москвою та Вашингтоном. За його словами, Кремль не виключає телефонної розмови Путіна з президентом США Дональдом Трампом після поїздки американських представників. Водночас жодного такого дзвінка станом на заяву не було анонсовано.
Кремль при цьому демонстративно позитивно оцінює американське посередництво. Пєсков заявив, що Москва високо цінує миротворчі зусилля американських переговорників і особисту залученість Трампа. Це дозволяє Кремлю підтримувати канал із Вашингтоном навіть тоді, коли безпосередньо з Києвом домовленостей немає.
Показово й те, що дипломатичний процес відбувається без припинення самої війни. Бойові дії, удари та взаємні атаки тривають, а тимчасові заходи безпеки, пов’язані з поїздкою американських посередників, не були загальним перемир’ям. Це підкреслює крихкість нинішнього дипломатичного вікна.
Перед візитом Київ повідомляв, що утримається від ударів, необхідних для безпечного пересування американської делегації, і очікував аналогічної поведінки від Росії. Такі домовленості стосувалися логістики місії й не означали припинення бойових дій на фронті чи загального режиму тиші.
Тому слово «відновлення» зараз важливіше за слово «мир». Переговорний канал справді оживає, але його відновлення лише повертає сторони до столу, від якого вони раніше відійшли без остаточного компромісу. Наступний раунд, якщо його погодять, має показати, чи з’явилися не тільки нові формулювання, а й простір для реальних поступок.
Для Вашингтона найближчим тестом стане здатність перетворити човникову дипломатію на спільну зустріч. Для Києва — не допустити, щоб відновлення переговорів саме по собі сприймалося як згода на російські умови. Для Москви — вирішити, чи готова вона обговорювати угоду, яка потребуватиме взаємних, а не односторонніх компромісів.
Поки що три столиці погодилися лише з найменшим спільним знаменником: переговори можуть відбутися знову. Немає оголошеної дати, немає місця, немає оприлюдненого фінального плану і немає підтвердження, що найважчі суперечності подолані.
Але після місяців, коли сам тристоронній формат виглядав майже замороженим, навіть ця зміна має значення. Дипломатія знову отримала маршрут Москва — Київ — Вашингтон. Тепер її результат визначатиметься не кількістю зустрічей, а тим, чи зможе хоча б одна з них скоротити відстань між умовами припинення війни, які сторони досі бачать принципово по-різному.
