У Кремлі відреагували на пропозицію залучити до переговорів щодо війни Росії проти України радників із національної безпеки трьох провідних європейських держав. Речник російського керівництва Дмитро Пєсков заявив, що поява представників так званої «євротрійки» за столом переговорів начебто може не наблизити сторони до домовленостей, а навпаки — зробити процес складнішим.
Йдеться про представників Великої Британії, Франції та Німеччини. Саме ці держави останніми роками відіграють одну з ключових ролей у формуванні європейської політики щодо підтримки України та майбутнього врегулювання війни.
За словами Пєскова, Москва нібито бачить принципову різницю між позиціями американської та європейської сторін.
У Кремлі знову звинуватили Європу
Російський посадовець заявив, що європейські країни начебто діють таким чином, щоб не допустити завершення війни. При цьому жодних доказів на підтвердження цієї оцінки Пєсков не навів.
Його заява фактично демонструє ставлення Кремля до можливої ширшої участі європейських держав у дипломатичному процесі. Москва прагне зберегти формат, у якому ключову роль відіграватимуть Сполучені Штати, тоді як посилення впливу європейських партнерів України розглядається як фактор, здатний змінити баланс переговорів.
Пєсков також повторив тезу про нібито погіршення становища України у разі затягування переговорного процесу. За його словами, кожен додатковий день війни начебто створює для Києва дедалі складніші умови, а вимоги російської сторони можуть ставати жорсткішими.
Ця риторика важлива не лише сама по собі. Вона показує, що Москва продовжує використовувати переговори не тільки як дипломатичний інструмент, а й як спосіб чинити психологічний та політичний тиск на Україну.
Чому Кремлю не подобається посилення Європи
Участь Великої Британії, Франції та Німеччини потенційно означала б, що європейські держави отримають більше можливостей безпосередньо впливати на обговорення майбутнього врегулювання.
Для Києва це принципово важливо, адже саме Європа залишається одним із головних партнерів України у питаннях фінансової, військової та політичної підтримки.
Крім того, європейські країни зацікавлені не лише у формальному припиненні бойових дій, а й у тому, щоб майбутня домовленість забезпечувала довгострокову безпеку континенту. Тому їхня присутність у переговорах може означати жорсткішу увагу до питань гарантій безпеки, контролю за виконанням домовленостей та недопущення повторення масштабної війни.
Саме тому заява Пєскова може свідчити про небажання Москви допускати до переговорного процесу додаткових учасників, які здатні відстоювати інтереси України та європейської безпеки.
Лавров тим часом хвалить контакти зі США
На тлі критики європейської участі міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров значно позитивніше висловився про переговори з представниками адміністрації президента США Дональда Трампа.
Зокрема, він окремо відзначив контакти зі спеціальним представником США Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером.
Лавров заявив, що американська адміністрація нібито від самого початку демонструвала готовність аналізувати так звані першопричини конфлікту. На думку російського міністра, саме це дозволяє Москві розраховувати на користь подальших контактів із американською стороною.
Така різниця у тональності є показовою. Щодо Вашингтона Москва демонструє готовність продовжувати діалог і підкреслює його потенційну користь. Водночас щодо європейських столиць звучать звинувачення у нібито небажанні завершувати війну.
Переговори стають окремим полем боротьби
Суперечливі заяви російських представників демонструють, наскільки важливим для Кремля залишається питання самого формату переговорів.
Хто сидітиме за столом, які держави матимуть право голосу та які питання будуть винесені на обговорення — усе це може безпосередньо впливати на майбутні домовленості.
Для України принципово важливо, щоб переговорний процес не перетворився на формат, у якому її майбутнє визначатимуть без її участі. Водночас залучення європейських союзників може посилити позицію Києва та зробити майбутню угоду частиною ширшої системи європейської безпеки.
Тому реакція Пєскова на ідею участі «євротрійки» може бути значно промовистішою, ніж здається на перший погляд. Якщо Москва справді вважає появу британських, французьких і німецьких радників фактором, який «ускладнить» переговори, це означає, що склад учасників потенційно здатен суттєво змінити перебіг дипломатичного процесу.
І поки Москва намагається переконати світ у тому, що додаткова участь Європи лише завадить домовленостям, самі європейські країни дедалі активніше прагнуть бути не спостерігачами, а безпосередніми учасниками визначення майбутнього безпеки континенту.
