У новорічному зверненні до французьких військових Емманюель Макрон заявив, що Франція нині надає Україні дві третини розвідувальної інформації, «значною мірою» замінивши США. Цифра звучить як політичний маркер: Європа бере на себе більше відповідальності.
Контекстом є рішення Вашингтона у березні 2025 року тимчасово призупинити обмін розвідданими з Україною — як елемент тиску на Київ у межах американських спроб запустити мирні переговори з Росією. Тоді ж у США визнавали, що пауза може коштувати життів через гірше попередження про удари.
Важливо розуміти: «розвіддані» — це не одна послуга, а цілий ланцюг від супутникових знімків до раннього попередження про балістичні пуски, плюс аналітика й розподіл цілей. Саме в цьому нюансі, як зазначає газета Дейком, часто ховається різниця між гучною заявою та операційною реальністю.
Макрон подає зміну як результат європейської мобілізації: за його словами, коаліція близько 35 країн перебрала на себе «всі види підтримки», зокрема фінансової й військової. Це вписується у ширшу лінію Парижа — будувати європейську оборону, менш залежну від США.
Але сама заява про «дві третини» не супроводжується методологією: чи йдеться про обсяг повідомлень, вагу конкретних каналів, або про частку технічної розвідки. Французьке міноборони від коментарів щодо конкретики утрималося, лише вказавши, що значна частина допомоги має технічне походження.
Сумнів додає й інший голос з Києва. Кирило Буданов у грудні говорив, що Україна критично залежить від американських можливостей у двох сегментах: доступ до супутникової інформації та системи раннього попередження після запусків балістики. Це прямо контрастує з наративом «майже замінили».
Операційно найціннішими для ППО є хвилини. Раннє попередження, точні траєкторії, узгодженість із батареями Patriot чи іншими системами — це класичний приклад, де якість важить більше за кількість. І саме тут США традиційно мали перевагу в космічній і мережевій інфраструктурі.
Європа здатна частково компенсувати: Франція має власні супутникові програми, сильні сигнальні й кіберспроможності, а також може надавати аналіз і тактичні попередження в межах своїх сенсорів. Окремо у 2025-му французький міністр оборони заявляв, що французька розвідпідтримка Києву не залежить від Вашингтона.
Водночас навіть друзі України визнавали, що американська пауза в 2025 році мала б «значний операційний вплив». Це натякає: повної взаємозамінності немає, а масштабування європейських каналів — складний і дорогий процес.
Тож навіщо Макрону така цифра саме зараз? Внутрішньополітична причина очевидна: пояснити французьким військовим і суспільству, що Париж не просто «солідарний», а реально формує фронт підтримки. Зовнішня причина — сигнал союзникам: Європа може тягнути більше, якщо США коливаються.
Для України в цій історії головне — не чия першість, а безперервність потоку. Якщо дані надходять стабільно й швидко, країна краще захищає енергетику та міста. Раніше «Дейком» писав, що удари по інфраструктурі посилилися на тлі американської паузи в обміні розвідданими — і це показало ціну розривів.
Технічна деталь, яка часто випадає з публічних дискусій: союзники не завжди можуть «перепакувати» американські дані й передати їх третій стороні через власні правила та угоди. Тобто навіть за бажання Європи питання упирається в режими доступу й класифікації.
Звідси й практичний висновок: якщо Франція справді наростила частку, це радше означає посилення її власного контуру технічної розвідки та аналітики, а не повну заміну американських «космічних очей». Дві третини можуть бути правдою в одному вимірі й оманою — в іншому.
Паралельно зростає значення «розвідки поля бою» від дронів, радіоперехоплень і тактичних сенсорів, які Україна й сама розвиває. Чим більша частка власних джерел, тим менший шок від зовнішніх політичних пауз — і тим стійкіша оборона.
Окрема лінія — довіра. Коли у партнерів виникають суперечливі публічні меседжі (Париж каже «ми вже головні», Київ нагадує про критичну залежність від США), це може впливати на очікування інших донорів і на темп рішень щодо ППО та боєприпасів.
Для НАТО й ЄС реальна ставка — інституціоналізувати обмін даними так, щоб він менше залежав від політичних циклів. Якщо війна триває, то розвідпідтримка має бути не «жестом», а сервісом із гарантованими SLA: швидкість, точність, надійність.
У короткій перспективі заяви Макрона підсилюють переговорну позицію Франції в Європі: вона прагне бути центром «європейського стовпа безпеки». Але в довгій перспективі ключове питання — чи здатні європейські країни добудувати власні системи раннього попередження й супутникового спостереження до рівня, що справді перекриває американські прогалини.
Отже, «дві третини» варто читати як політичну формулу, що відображає зростання ролі Франції, але не скасовує залежності України від американських компонентів у найкритичніших сегментах. Реальним тестом стане не риторика, а те, чи зменшиться вразливість міст і енергосистеми під час наступних масованих атак Росії.
