У вівторок, під час історичного державного візиту до Великої Британії, президент Франції Еммануель Макрон виступив перед британськими парламентарями зі сміливою заявою.
ін закликав Сполучене Королівство офіційно визнати Палестинську державу як єдиний шлях до миру на Близькому Сході. Його звернення прозвучало на тлі зростаючої напруги в регіоні, загострення конфлікту в Газа та послаблення підтримки з боку США, що викликало занепокоєння серед європейських лідерів. Макрон наголосив, що лише спільні дії та відповідальна дипломатія можуть забезпечити стабільність.
Він заявив: «Сьогодні, працюючи разом для визнання Палестини та запуску цього політичного імпульсу, ми відкриваємо єдиний шлях до миру».
Таким чином, французький президент зробив прямий дипломатичний тиск на нового прем'єра Кіра Стармера, демонструючи активну роль Франції в глобальних питаннях.
Це перший візит президента Франції до Британії з 2008 року, що свідчить про бажання зміцнити двосторонні відносини після Брекзиту. Макрон назвав Стармера «дорогим Кіром» і говорив про «глибоку повагу та партнерство», попри те, що сам вихід Британії з ЄС він вважає глибоко помилковим.
Дружнє привітання Макрона і його дружини Бріжит на британській землі стало знаковою подією — їх зустріли принц Вільям та принцеса Кетрін на авіабазі RAF Northolt, після чого влаштували урочисту церемонію в Віндзорському замку за участі короля Чарльза III і королеви Камілли. Але основна політична частина візиту була присвячена саме палестинському питанню, що дедалі більше домінує у зовнішній політиці Франції.
Макрон говорив у Палаті лордів — у залі, прикрашеній полотнами битв при Ватерлоо і Трафальгарі — про сучасні загрози, зокрема вплив китайських і американських алгоритмів на Європу, необхідність спільної боротьби з нелегальною міграцією, а також про беззаперечну підтримку України.
Він натякнув на нестабільність союзів у світі, не згадуючи напряму США чи Дональда Трампа, але натяк був очевидний. На цьому тлі Франція прагне зміцнити позиції Європи як незалежного політичного гравця.
Щодо визнання Палестинської держави, Макрон наполягає на політичному рішенні як на пріоритеті. Проте британська позиція залишається невизначеною.
Міністр закордонних справ Девід Леммі зазначив, що хоча деякі країни Європи вже пішли цим шляхом, ситуація на місцях погіршується. Він додав, що не буде встановлювати часових рамок для визнання Палестини. За словами Леммі, необхідно спочатку досягти змін на землі, і лише тоді можливий перехід до юридичних рішень.
Позиція Британії також ускладнюється внутрішньополітичною динамікою. Після терактів 7 жовтня 2023 року, внаслідок яких ХАМАС атакував Ізраїль, лідер Лейбористської партії Кір Стармер зазнав тиску з боку частини своєї політичної сили через підтримку Ізраїлю. Однак останні місяці його політика щодо прем'єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу стала жорсткішою, включно із запровадженням санкцій проти деяких представників ізраїльської адміністрації.
На фоні ударів Ізраїлю по Ірану, Макрон оголосив про відкладення франко-саудівської конференції щодо палестинського питання, яка мала відбутися в Нью-Йорку.
Метою цієї зустрічі було окреслення нової дорожньої карти до створення Палестинської держави із паралельною пропозицією Ізраїлю щодо безпекових гарантій та нормалізації відносин з арабськими сусідами. Макрон наголосив, що Франція і Саудівська Аравія планують повернутися до цього формату або наприкінці липня, або у вересні, залежно від того, чи буде досягнуто перемир’я найближчим часом.
Важливо також, що у своєму виступі Макрон не обмежився словами — він нагадав про глибоку культурну спадщину Європи і оголосив, що знамените гобеленове полотно Байє, яке зображає нормандське завоювання Англії 1066 року, буде передане до Британії на тимчасове зберігання у 2026 році. Це символічний крок, який демонструє єдність культур, попри складну історію та минулі конфлікти.
Цей дипломатичний сигнал Макрона можна розцінювати як серйозну спробу Франції повернути собі статус лідера на міжнародній арені, особливо в умовах непевності з боку США та амбівалентної політики деяких інших союзників.
З огляду на тривалу історію дипломатії, визнання Палестини стане не лише символічним жестом, а й важливим кроком у зміцненні позицій Європи як незалежного арбітра у глобальних конфліктах. Близький Схід потребує не чергових військових операцій, а комплексного мирного врегулювання, де визнання права палестинського народу на державність стане ключовим етапом.
Макрон дав чіткий сигнал: Європа не має чекати на санкцію Вашингтона. Вона має діяти, керуючись власними принципами, безпековими інтересами та історичним обов’язком перед народами, які страждають від затяжного конфлікту. Залишається відкритим лише одне питання — чи наважиться Велика Британія приєднатися до цієї ініціативи, чи обмежиться словами солідарності, не переходячи до конкретних дій.
