Ніч на 13 січня 2026 року стала однією з наймасштабніших від початку року: Росія вдарила по містах і енергосистемі України ракетами та дронами. За даними української сторони, атаки зачепили щонайменше вісім регіонів, а зима додала удару “другого леза”.
Президент Володимир Зеленський повідомив про майже 300 дронів, 18 балістичних ракет і 7 крилатих ракет. Головними цілями названо енергоінфраструктуру — генерацію та підстанції, тобто вузли, де навіть локальна аварія тягне каскадні наслідки.
ППО збила переважну частину цілей: Повітряні сили заявили про 247 збитих дронів і 7 ракет, але пошкодження зафіксували на 24 локаціях. Саме ця математика й пояснює реальність війни: достатньо “пропустити” кілька, щоб місто відчуло темряву.
За попереднім аналізом Дейком, Кремль нині б’є не стільки “по мегаватах”, скільки по керованості системи: удари по підстанціях і розподілу швидше запускають відключення світла та просідання теплопостачання, ніж руйнування однієї станції.
Міненерго повідомило про аварійні відключення у Києві та ще низці областей — Чернігівській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій і Донецькій. Це географія, яка показує: ризик розтягується від тилу до прифронту.
Людська ціна цього удару — не лише “без світла”, а й загиблі. У Харкові, за повідомленням влади, внаслідок ураження поштового термінала загинули четверо людей, десятки отримали поранення. У такій історії цивільна логістика стає фронтом.
Одеса пережила пожежі на кількох об’єктах і щонайменше п’ятьох поранених. У Кривому Розі повідомляли про пошкодження цивільної інфраструктури та газових мереж. Картина знайома: “комбінований” удар розкидає наслідки мозаїкою, ускладнюючи ремонти.
На цьому фото, наданому Службою екстрених служб України, співробітники екстрених служб працюють над гасінням пожежі після російського нападу в Харкові, Україна, у вівторок, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
На тлі морозів ці наслідки відчуваються гостріше. AP і Financial Times писали про температуру близько -12…-15°C у Києві та перебої з теплом і електрикою. Коли холод тримається днями, навіть короткі знеструмлення перетворюються на кризу побуту.
Найважливіша деталь у логіці атак — “вузькі місця”. Генерацію можна відновлювати місяцями, але підстанції та високовольтні вузли — це кровоносна система. Удар по них створює ефект доміно: від диспетчерських обмежень до вимушених графіків.
Компанія ДТЕК заявила, що було “важко пошкоджено” обладнання на одній із її теплових електростанцій. Для ринку це сигнал, що удари знову “дістають” маневрову генерацію, яка критична для балансування системи в пікові години.
ДТЕК уточнював, що це вже восьма масштабна атака по його генерації з жовтня 2025 року. Така серійність — ознака кампанії на виснаження: Росія тестує, що швидше втомиться — ракети чи ремонтні бригади та склад запчастин.
У цій війні електрика стала зброєю проти моралі. Москва виправдовує удари “військовою доцільністю”, Київ говорить про намір зламати волю через страждання цивільних. Різниця в формулюваннях не змінює факт: об’єктом тиску є щоденне життя.
Заява Зеленського про потребу ракет для систем ППО “щодня, особливо взимку” — це політичне нагадування союзникам. Взимку кожна додаткова батарея й кожен боєкомплект перетворюються на захист не лише міст, а й котелень та лікарень.
Чому саме тепер атаки виглядають такими концентрованими? По-перше, накопичений знос: роки ударів зробили енергосистему менш “пружною”. По-друге, сезон: четверта зима війни підсилює ефект кожного пошкодження, бо попит на тепло максимальний.
Пожежник працює на місці пошкодження житлового будинку під час російських ударів безпілотниками та ракетами в ході російської агресії проти України, Київська область, Україна, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС у Київській області
Є й третій фактор — фронт і дипломатія. За кілька тижнів до річниці вторгнення суттєвого прогресу в переговорах не видно, а РФ тисне на Донеччині. Масовані удари по тилу стають способом підсилити позицію “через біль” і втому суспільства.
Символічно, що серед цілей опинилася логістика — поштовий термінал у Харкові. Це місто живе під постійною загрозою, але атака по цивільному вузлу показує ще одну мету: зірвати ритм доставки, роботу бізнесу, волонтерські ланцюги.
У таких умовах “енергетична стійкість” — це вже не лише трансформатори й турбіни. Це запаси обладнання, розосередження, швидкість ремонтів, захист диспетчерських, а також комунікація з людьми: де зігрітися, як працюють “пункти незламності”, що робити з ліфтами.
Ще один урок — роль приватного сектору. Коли ДТЕК говорить про серйозні пошкодження, це не корпоративна деталь, а маркер для всієї економіки: промисловість, транспорт, вода, зв’язок залежать від того, як швидко повернеться маневрова генерація.
На рівні Європи це теж лунає. Чим більше ударів по енергетиці України, тим вищий попит на трансформатори, ППО, кабель, обладнання для підстанцій — те, що не “друкується” швидко. Слабка ланка — виробничі цикли та логістика постачань.
Україна, своєю чергою, дедалі більше покладається на комбінацію: посилення ППО, фізичний захист вузлів, розосередження і відновлення. Раніше «Дейком» описував цю дилему у матеріалі про найконцентрованіший удар року, наголошуючи: ставка має бути на системність, а не “пожежні” рішення.
Найближчі тижні покажуть, чи зможе держава втримати баланс між ремонтом і захистом. Якщо удари триватимуть серіями, зростатиме роль автоматизованих схем перетоків та резервів, але їхні межі теж існують. У мороз будь-яка межа відчувається швидше.
Підсумок цієї ночі простий і жорсткий: Росія знову б’є по енергосистемі України, а країна — по таймінгу відновлення. Виграє той, хто швидше адаптується: або атака стане нормою, або нормою стане стійкість, яку підкріплять ресурси й союзницька швидкість.
Пожежник працює на місці удару російського безпілотника під час російської атаки на Україну в Одесі, Україна, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
