В Україні з початку повномасштабного вторгнення Росії на фронті з’явилася проблема, що стосується перерозподілу військових ресурсів та втручання в діяльність медичних підрозділів. Одним із останніх і найбільш обурливих рішень стала ситуація, коли медиків, які виконують надскладну роботу на передовій у шпиталях, переводять на бойові посади в піхоті.
Про це нещодавно заявив народний депутат Олексій Гончаренко у своєму Telegram-каналі. Він висловив своє обурення через те, що медичні працівники, які рятують життя поранених бійців та здійснюють складні оперативні втручання, замість того, щоб залишатися на своїх важливих посадах, відправляються на фронт, де їхня роль зводиться до звичайного штурмового бійця.
"Ви провалили мобілізацію, зробили її за методами «совка», і замість того, щоб використовувати спеціально підготовлених медичних фахівців, відправляєте їх у піхоту. Це не тільки неправильно, а й небезпечно для життя наших солдатів", — наголосив Гончаренко. За його словами, медики є важливою ланкою на фронті, адже вони не просто забезпечують першу допомогу, а є шансом на виживання для кожного пораненого бійця.
Ця ситуація ставить під загрозу ефективність медичного забезпечення наших військових і створює ризики для здоров’я та життя бійців, адже заміна спеціалізованого медичного персоналу на звичайних піхотинців може призвести до значних втрат. Гончаренко також зазначив, що в цей час багато людей з бойовим досвідом займаються адміністративними та організаційними питаннями в Територіальних центрах комплектування (ТЦК), замість того щоб бути залученими до безпосереднього захисту країни.
Крім того, народний депутат звернув увагу на іншу важливу проблему — відсутність піврічних контрактів для тих, хто хоче повернутися до армії на визначений час, а також відсутність чітких термінів служби, що створює додаткові труднощі для військових та їхніх родин. "Ми пропонуємо людям служити без конкретного терміну. Це безвідповідальність", — підкреслив Гончаренко.
Це обурення відображає ширшу проблему, що виникла в умовах війни, де існує значна напруга між потребами армії та правильним використанням людських ресурсів. Наприклад, з одного боку громадськість активно захищала активістів від призову до армії, коли повістки почали надходити громадським діячам, а з іншого — медичних працівників, які мають унікальні навички та досвід, відправляють в піхоту. Це не тільки суперечить логіці військового управління, а й викликає запитання щодо ефективності мобілізаційної політики.
У своєму пості Гончаренко також додав скріншоти переписки з українцями, які підтвердили, що в армію переводять не лише медиків, але й артилеристів, бійців ПВО та навіть фахівців з Повітряних сил. Це означає, що проблема є значно масштабнішою і зачіпає різні підрозділи Збройних Сил України. В таких умовах виникає питання: чи правильно керівництво військ розподіляє людські ресурси? Чи не краще було б залишити спеціалістів на їхніх відповідальних посадах, де їхні знання та досвід можуть допомогти більше, ніж у лавах піхоти?
Зокрема, ситуація з громадським активістом Сергієм Стерненком, якого нібито оголосили в розшук за неявку на призов до ТЦК, показує, наскільки складними є ці питання. Стерненко стверджує, що його повістку видали саме з метою помсти за його публічну критику армійського керівництва. Інцидент спричинив обурення в суспільстві та навіть втручання Офісу президента, що призвело до зустрічі Стерненка з військовим командуванням. Проте, запитання залишаються: як довго можна виправдовувати ці непорозуміння в час війни? Чи не вимагає ситуація більш гнучкої мобілізаційної політики, яка не шкодить ефективності армії?
На жаль, такі ситуації свідчать про те, що в Україні ще немає чітко вибудуваної та злагодженої системи використання людських ресурсів у військовій сфері, що може призвести до неефективності мобілізації та зайвих жертв на фронті. Важливо, щоб влада і військове керівництво зрозуміли, що медики та інші фахівці мають залишатися на своїх місцях, де вони можуть надати найбільшу допомогу, а не бути відправлені в небезпечні штурмові підрозділи без належної підготовки.
