Є війни, які закінчуються підписом на папері. А є такі, де навіть після тиші пострілів залишається головне питання: чи справді настав мир? Саме тому оцінка колишнього керівника британської розвідки MI6 Джона Соуерса привернула увагу. На його думку, говорити про реальну домовленість між Україною та Росією найближчими місяцями передчасно, а більш сприятливе вікно для переговорів може відкритися у 2027 році.
Соуерс вважає, що нинішня ситуація ще не створила умов, за яких сторони були б готові піти на принципові поступки. За його оцінкою, війна щонайменше триватиме до наступної весни. Причина не лише у військовій ситуації. Йдеться про політичні розрахунки, внутрішню стійкість держав та здатність кожної зі сторін витримувати подальше виснаження.
Саме фактор виснаження британський ексрозвідник називає одним із можливих ключів до майбутнього дипломатичного процесу. Якщо втрати, економічні витрати та політичний тиск продовжать накопичуватися, а російське просування на фронті не отримає нового імпульсу, простір для переговорів може поступово збільшитися. За такого сценарію шанс на домовленість про припинення вогню може виникнути у 2027 році.
Втім, Соуерс не пропонує сприймати це як прогноз неминучого завершення війни. Навпаки, його слова звучать доволі стримано. Він вважає, що за нинішніх умов навіть припинення активних бойових дій не обов’язково означатиме повноцінний і довготривалий мир. На його думку, поки Володимир Путін залишається при владі, досягти стійкої угоди буде надзвичайно складно.
Фактично йдеться про принципову різницю між паузою у війні та її політичним завершенням. Припинення вогню може зменшити кількість ударів і загиблих, але не відповісти на питання про території, гарантії безпеки, майбутнє української держави та механізми запобігання новому наступу.
Соуерс також звернув увагу на зміни всередині самої Росії. За його словами, там дедалі виразніше з’являються люди, які ставлять під сумнів продовження війни та шукають можливий вихід із неї. Це важливий сигнал, адже будь-яке політичне рішення залежить не тільки від ситуації на фронті, а й від того, наскільки довго суспільство та еліти готові підтримувати нинішній курс.
Водночас зміни відбуваються і в Україні. Ексглава MI6 зазначив, що на політичному рівні з’явилися суперечності та голоси, які ставлять під питання дії президента Володимира Зеленського. Для України питання миру напряму пов’язане з питанням безпеки: домовленість, яка не гарантує захисту від нового нападу, навряд чи сприйматиметься як остаточне завершення війни.
На цьому тлі особливого значення набули контакти представників Сполучених Штатів із Москвою. 5 вересня до російської столиці прибули спеціальні представники США Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Вони провели переговори, під час яких американська сторона представила низку можливих ідей щодо врегулювання. Після зустрічі Кремль дав зрозуміти, що не відмовляється від своїх базових вимог.
Показово, що разом з американськими представниками до Москви прибув виконувач обов’язків із санкцій у Міністерстві фінансів США Джин Ланге. На думку журналіста Axios Барака Равіда, його присутність може свідчити про те, що під час переговорів обговорювалися не лише політичні формули, а й питання американських санкцій.
Сам факт прямих контактів Вашингтона з Москвою Соуерс оцінює позитивно. Водночас він зазначає, що не дуже довіряє американським посланцям, а вимоги російської сторони називає абсурдними.
Тому 2027 рік у цій оцінці варто сприймати не як гарантовану дату миру, а як можливе вікно можливостей. Воно відкриється лише за певного збігу обставин: якщо бойова ситуація перестане давати Москві очікуваний результат, ціна війни стане ще вищою, а внутрішній тиск на російське керівництво посилиться.
Найважливіше тут інше: справжні переговори починаються не тоді, коли політики просто сідають за стіл, а тоді, коли сторони усвідомлюють межі можливого. Поки кожна з них вірить, що здатна покращити свої позиції силою, дипломатія залишатиметься боротьбою позицій. І лише коли продовження війни стане дорожчим за компроміс, шанс на справжній політичний вихід може стати реальністю.
