У Стамбулі 23 липня 2025 року пройшов третій раунд мирних переговорів між Росією та Україною, ініційований за посередництва США. Хоча очікуваного прориву не сталося, сторони досягли обмеженого прогресу в гуманітарних питаннях — зокрема, домовилися про обмін полоненими, тілами загиблих воїнів та повернення українських дітей.
Очільник української делегації Рустем Умеров підтвердив, що переговори тривали близько 40 хвилин і не дали результату щодо припинення вогню. Російський представник Володимир Мединський також визнав, що позиції залишаються "кардинально протилежними". Київ вимагає повного припинення бойових дій як передумови для подальшого діалогу. Москва ж наполягає спершу на політичних гарантіях, включно з демілітаризацією та визнанням анексій.
Водночас делегації погодилися розширити неформальні канали зв’язку та продовжити гуманітарну співпрацю. Було погоджено обмін 1200 полоненими з кожного боку, що вдвічі перевищує попередні показники з травня. Також Росія погодилася передати Україні ще 3000 тіл загиблих солдатів. Крім того, РФ зобов’язалася повернути 339 українських дітей, насильно вивезених з окупованих територій.
Україна неодноразово заявляла, що вивезення дітей є частиною стратегії депортації, і активно використовує цю тему для мобілізації міжнародної підтримки. За словами Мединського, повернення дітей перебуває в процесі реалізації.
Проте головна суперечність залишається незмінною: Росія хоче юридичного закріплення своїх територіальних захоплень та обмежень для української армії. Україна ж категорично відмовляється визнавати анексії або поступатися суверенітетом.
І все ж переговори тривають, і це частково зумовлено тиском з боку Вашингтона. Президент США Дональд Трамп зробив припинення війни одним із ключових зовнішньополітичних пріоритетів і поставив дедлайн — до початку вересня укласти угоду. Цей тиск змушує обидві сторони імітувати конструктивний процес, аби не втратити підтримку США.
Зокрема, Київ прагне зберегти потік військової допомоги та санкцій проти РФ. Кремль натомість хоче уникнути нових санкцій та не допустити передачі Україні більш потужного озброєння.
Показовим є факт, що попри офіційно короткий діалог, глави делегацій Умеров і Мединський провели приватну зустріч, яка тривала довше за публічні переговори. Це може свідчити про наявність паралельного, конфіденційного каналу для обговорення дійсно важливих питань.
Досі немає конкретної дати наступного раунду переговорів. Російська сторона запропонувала створити три робочі групи: з політичних, гуманітарних та військових питань. Українська делегація зобов’язалася вивчити цю пропозицію, однак не дала згоди на її реалізацію.
Аналітики зазначають, що попри обмежений прогрес, сам факт переговорів є значущим, зважаючи на ескалацію бойових дій уздовж 1000-кілометрової лінії фронту. За останній місяць активізувалися атаки дронами, обстріли цивільної інфраструктури та авіаудари по містах.
На тлі цих подій гуманітарна складова мирного процесу — обмін полоненими та тілами, повернення дітей — слугує єдиним реальним містком для діалогу. Утім, політичні розбіжності залишаються глибокими. Київ не піде на компроміси, які обмежують незалежність. Москва ж не готова відмовитися від контрольованих територій без значних поступок з боку України.
Таким чином, перспективи укладення повноцінної мирної угоди до кінця серпня виглядають примарними. Кремль уже заявив, що зустріч Путіна із Зеленським малоймовірна до вересня. Це ставить під сумнів реалістичність досягнення результату в рамках 50-денного дедлайну, встановленого адміністрацією Трампа.
Головним позитивом переговорів у Стамбулі стало продовження діалогу та реалізація гуманітарних домовленостей. Усе решта — в стадії жорсткої конфронтації. Єдиним реальним стимулом залишаються зовнішні чинники: політичний тиск США, економічна залежність України від західної підтримки та бажання Кремля знизити ризики нових санкцій.
