Узгодження базових положень після женевських зустрічей
Після перемовин у Женеві формат діалогу між українською та американською сторонами помітно змінився, адже обидві делегації змогли просунутися в напрямі вироблення спільної позиції. За словами учасників процесу, обговорення стало конструктивнішим, а низку спірних пунктів вдалося уточнити або відкоригувати так, щоб вони краще відповідали реальній безпековій ситуації. Саме це, за оцінками дипломатів, створило основу для подальшого доопрацювання документа.
Держсекретар США Марко Рубіо, коментуючи результати зустрічей, наголосив, що робота над планом вийшла на найпродуктивніший рівень за останні десять місяців. Українська делегація на чолі з Андрієм Єрмаком підтвердила, що діалог був практичним і наповненим конкретикою, що дозволило уникнути багатьох попередніх непорозумінь. Це стало важливим сигналом для інших партнерів, адже раніше план критикували за зайву жорсткість і складність імплементації.
Значна частина пунктів, які раніше викликали напругу, була доопрацьована з урахуванням позиції Києва. Зокрема, уточнено положення щодо чисельності Збройних сил, параметрів безпеки критичної інфраструктури та механізмів контролю над окремими районами. Це не означає повної відсутності суперечностей, проте демонструє готовність сторін працювати над їх поступовим вирішенням.
У Женеві не лише вдалося зблизити позиції щодо технічних і військово-політичних аспектів, але й створити атмосферу, у якій подальше обговорення на політичному рівні може бути ефективнішим. Новий формат консультацій, за оцінками дипломатів, має засвідчити, що процес виходить із фази взаємних претензій і переходить у фазу практичного узгодження.
Водночас окремий блок питань надалі потребуватиме рішень на рівні президентів. Це стосується насамперед стратегічних параметрів майбутньої безпекової архітектури, які Україна та США хочуть сформувати без поспіху, але з урахуванням реалій війни та позиції союзників.
Територіальні аспекти та проблема нейтральних зон
Територіальне питання залишається найскладнішим елементом будь-якої мирної концепції. У попередній версії «чернетки» плану США містилися положення про можливість створення демілітаризованої буферної зони на частині Донецької області. Такі норми викликали сильне занепокоєння Києва, оскільки вони передбачали реальні ризики для українського контролю та майбутньої безпеки регіону. Обговорення цього блоку стало одним із ключових у Женеві.
Американська сторона пояснила, що її оцінки ґрунтуються на прогнозах розвитку фронтової ситуації, які, на думку військових аналітиків, можуть змінюватися не на користь України у разі зменшення зовнішньої підтримки. Саме тому було запропоновано розглянути варіанти, які здатні стримати подальше просування Росії та забезпечити певний простір для дипломатичних рішень. Водночас українська сторона наголосила, що такі підходи мають враховувати стратегічні ризики та не створювати передумов для втрати додаткових територій.
Незважаючи на значні розбіжності, у Женеві вдалося погодити формат, у якому територіальний блок буде винесено для обговорення на рівень президентів України та США. Цей підхід дозволяє відкласти найбільш чутливі рішення до моменту, коли політичні лідери зможуть обговорити їх у ширшому контексті майбутніх гарантій та міжнародного консенсусу. Таким чином, складні питання не блокуватимуть прогрес за іншими напрямами.
Паралельно було уточнено, що оприлюднені минулого тижня 28 пунктів не є остаточним документом. Це внутрішній матеріал для обговорення, який був використаний під час учорашніх консультацій у Женеві. Після корекції план має набути більш збалансованого вигляду.
Ситуація з територіями Херсонської та Запорізької областей також була предметом дискусій, зокрема щодо можливості тимчасового заморожування лінії фронту. Україна відзначила, що подібні кроки мають враховувати як військову логіку, так і ширший міжнародний контекст, у якому Росія повинна нести відповідальність за свої дії.
Питання чисельності армії та контроль над критичною інфраструктурою
Серед найбільш дискусійних пунктів «чернетки» плану було положення щодо скорочення чисельності Збройних сил. Початковий варіант пропонував обмежити армію до 600 тисяч, що викликало запитання про реальну обороноздатність країни. У Женеві американські дипломати зазначили, що ця цифра не є остаточною та може бути змінена відповідно до оцінок українського командування. Саме тому під час зустрічей пролунала пропозиція оцінити інші варіанти чисельності, які дадуть Україні можливість забезпечити належний рівень оборони.
Україна підкреслила, що питання армії не може розглядатися окремо від загальної архітектури безпеки та обсягів підтримки з боку партнерів. Для того щоб скорочення не завдало шкоди обороноздатності, необхідно визначити реальні потреби, темпи підготовки особового складу та доступ до сучасних типів озброєння. Тому робота над цим пунктом триває і потребує додаткових консультацій.
Не менш чутливим питанням є контроль над Запорізькою атомною електростанцією. Початкове формулювання передбачало спільний нагляд України та Росії, що суперечило українським інтересам і вимогам ядерної безпеки. Після обговорення сторони домовилися, що цей пункт буде змінено, а контроль має відповідати міжнародним нормам та виключати ризики політичного тиску.
Окремо було розглянуто пропозиції щодо обмежень озброєння, які в «чернетці» викликали широке занепокоєння. Україна наголосила, що не може погодитися на відмову від певних типів озброєння без гарантій довгострокової безпеки. Після дискусій цей пункт також буде суттєво доопрацьований.
Женевські консультації дали старт новому підходу: питання військових параметрів більше не сприймаються як остаточно вирішені, а розглядаються як предмет комплексного аналізу. Це дозволяє розглядати їх у ширшому контексті майбутніх домовленостей із США та європейськими партнерами.
Перспективи розвитку мирного процесу та наступні кроки
Подальший шлях мирного плану передбачає кілька етапів узгодження. Спочатку Україна та США мають завершити корекцію основного документа, включно з уточненням найскладніших пунктів. Після цього Вашингтон проведе консультації з європейськими союзниками, аби узгодити спільну позицію щодо безпекових гарантій і стратегічних рішень. У разі успіху американська делегація передасть доопрацьований варіант Росії, використовуючи дипломатичну формулу умовного «батога і пряника».
Такий підхід дозволяє уникнути поспіху та створює можливість для формування ширшої коаліції держав, які готові підтримати узгоджений варіант. Для України важливо, щоб документ містив чіткі гарантії безпеки, враховував реальні ризики війни та не створював передумов для нових загроз у майбутньому.
Окрему роль у процесі відіграватиме зустріч президентів Зеленського і Трампа, яка може відбутися найближчим часом. Вона має визначити політичні рамки майбутнього компромісу та окреслити червоні лінії, за які Україна не готова виходити. Переговори на цьому рівні мають стати ключовим етапом, що підтвердить або скоригує попередні домовленості.
За підсумками переговорів у Женеві Україна та США підготували оновлений рамковий документ, який стане основою для подальших консультацій. Хоча попереду ще багато дискусій, процес набув більш структурованого та прогнозованого характеру. Це свідчить про те, що сторони рухаються до більш збалансованої формули миру, яка поєднує реалістичне бачення безпеки та прагнення до довгострокової стабільності.
