Позиція Міжнародної федерації дзюдо, яка ухвалила дозволити російським спортсменам знову виступати під своїм прапором, спричинила широкий резонанс у спортивному та суспільному середовищі. Попри те, що в березні 2022 року атлетів Росії та Білорусі було відсторонено через повномасштабний напад на Україну, тепер організація проголосила завершення періоду політичного тиску та повернення до загальних умов участі. У заяві наголошено, що федерація прагнула забезпечити єдність світової спільноти дзюдо та створити рівні умови для всіх учасників міжнародних стартів. Це рішення вже викликало чимало запитань щодо того, як саме розуміти нейтральність спорту в умовах великої війни.
Федерація аргументує свій крок тим, що нещодавнє відновлення прав білоруських спортсменів створило прецедент для аналогічного рішення щодо представників Росії. Представники Міжнародної федерації дзюдо заявляють, що повернення національних символів нібито сприятиме розвитку дисципліни, адже Росія історично є однією з провідних держав цього виду спорту. За їхніми словами, допуск спортсменів під національним прапором дозволить зміцнити спортивну конкуренцію та збагатити міжнародні турніри. Проте така логіка лише загострила дискусію щодо того, чи має спортивний прогрес переважати над моральними та політичними факторами, що стосуються життя мільйонів людей.
Повернення російських і білоруських дзюдоїстів під їхніми національними прапорами означає, що вже найближчим часом вони зможуть виступати на чемпіонаті світу, який заплановано провести з 13 по 20 червня цього року. Це рішення викликає стурбованість у багатьох спортивних федерацій, оскільки воно створює небезпечний прецедент, коли країна, що веде війну, може отримати фактичну легітимізацію через спортивні майданчики. Для України та інших держав, які підтримують міжнародні санкції проти агресора, такий крок виглядає як знецінення зусиль, спрямованих на захист міжнародного правопорядку. У цьому контексті загострюється питання про межі дозволеного в спорті та роль спортивних організацій у формуванні глобальної солідарності.
Федерація дзюдо України відкрито засудила рішення Міжнародної федерації дзюдо повернути білорусам і росіянам право виступати зі своїми національними атрибутами. Українська сторона наголошує, що таке рішення суперечить базовим цінностям спорту, адже воно ігнорує реальність війни, у якій щодня гинуть українські військові, тренери та спортсмени. Одним із таких трагічних випадків стала загибель кандидата у майстри спорту з дзюдо Сіробаби, про що раніше повідомлялося у відкритих джерелах. Українські федерації переконані, що повернення національної символіки державі, яка продовжує вести війну, є важким ударом по світовій спортивній етиці та принципах відповідальності.
Попри заяви Міжнародної федерації дзюдо про необхідність збереження єдності світової спільноти, рішення щодо повернення прапора викликає сумніви у щирості мотивів організації та якості її оцінки політичної ситуації. У той час як багато спортивних федерацій світу дотримуються суворої позиції щодо участі спортсменів з держав, що ведуть бойові дії, дзюдо обирає шлях пом’якшення правил, фактично демонструючи готовність ігнорувати воєнну реальність. У цьому контексті надзвичайно важливо продовжувати публічний діалог про відповідальність міжнародних спортивних інституцій та їхню роль у протидії несправедливості. Дискусія про те, чи є спорт поза політикою, набуває нового змісту, коли рішення спортивних організацій впливають на глобальну моральну позицію світової спільноти.
