На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Микола Куліченко, житель села Довжик на півночі Київщини, пережив жахливе випробування, що межує з неймовірним.
Разом із двома братами його викрали російські військові, піддали тортурам, а потім вирішили стратити. Миколі вдалося вижити, хоча куля, що мала влучити йому в голову, пройшла через щоку.
Залишившись живим, він зміг вибратися з могили, куди його поховали живцем.
Сьогодні, через півтора року після цих страшних подій, Микола намагається повернутися до спокійного життя. Він займається фермерством, вирощує качок і курей, а також доглядає за своїм літнім батьком.
Однак восени 2023 року він отримав повістку до військкомату. Для людини, яка пережила таку травму, це стало черговим важким випробуванням.
Розстріл і втеча з могили: історія, що шокує й надихає
У березні 2022 року, коли російські війська були змушені відступати з півночі України, брати Куліченки потрапили до рук окупантів. Їх підозрювали в участі у вибуху, що знищив кількох російських офіцерів.
"Ми не мали жодного стосунку до того вибуху. Але вони не слухали наших пояснень. Били, знущалися і погрожували. Ми розуміли, що шансів вижити майже немає," — згадує Микола.
Братів утримували у покинутій пилорамі, де їх катували протягом трьох днів. У той час, як українська армія наближалася, російські солдати вирішили знищити сліди своїх злочинів.
Миколу та його братів вивезли до лісу, де змусили стати на коліна перед виритою ямою.
Постріл у голову, призначений Миколі, влучив у щоку. Він впав у яму, прикидаючись мертвим. Після того, як російські солдати засипали яму землею, Микола, залишившись живим, зібрав сили та зміг вибратися з-під землі.
"Це було наче інстинкт виживання. Усе боліло, але я розумів, що повинен вибратися," — розповідає він.
Мобілізація в умовах війни: нерівності і труднощі
Жовтнева повістка Миколі стала черговим ударом. Він наголошує, що через свою психологічну травму та фізичні наслідки пережитого не готовий воювати:
"Це було дуже важко — вибратися з могили. Я досі бачу це уві сні. Як це змінить ситуацію на фронті, якщо я піду? Я просто віддам своє життя — задарма."
Випадок Куліченка привернув увагу до труднощів української мобілізаційної системи. Нові правила, ухвалені навесні 2023 року, значно звузили перелік винятків для мобілізації.
Раніше люди, які доглядали за хворими родичами або пережили травматичні події, могли уникнути призову.
Проте тепер навіть ті, хто зазнав важких втрат або страждає від серйозних травм, можуть бути мобілізовані. У цьому контексті випадок Миколи символізує ширший виклик, перед яким постала Україна.
Критика міжнародних партнерів та українська відповідь
Адміністрація Байдена висловила зауваження щодо мобілізаційної політики України, закликаючи розширити набір на молодших чоловіків віком 18–25 років, які наразі звільнені від призову.
"Головна проблема зараз — не зброя, а брак солдатів. Молоді чоловіки мають воювати," — стверджують представники США.
Українські офіційні особи наголошують, що мобілізація молоді може спричинити демографічну кризу в майбутньому.
"Ми не можемо компенсувати повільне постачання зброї західними партнерами ціною життя нашої молоді," — заявив радник президента Дмитро Литвин.
Реакція суспільства і законодавчі зміни
Мобілізація викликала значний суспільний резонанс. У деяких селах жінки блокують дороги, щоб перешкодити представникам військкоматів. Чоловіки уникають призову, залишаючись вдома або перетинаючи кордони до Європи.
У відповідь Верховна Рада розглядає законопроєкти, що можуть пом’якшити умови мобілізації. Один із них пропонує відстрочку для:
- осіб, яких утримували російські війська,
- тих, хто втратив близьких родичів у війні.
Якщо ці зміни будуть ухвалені, Микола Куліченко отримає право на відстрочку.
Чи є межа для мобілізації?
Історія Миколи піднімає складне питання: чи можуть такі травми й жахливі події служити підставою для звільнення від мобілізації?
Хоча деякі солдати повертаються на службу навіть після серйозних поранень чи ампутацій, для інших сам факт можливого повернення на фронт може стати психологічно нестерпним.
Висновок: дилема між потребою і людяністю
Сьогодні Україна стикається з важким вибором: балансувати між потребою в солдатах і захистом тих, хто зазнав важких травм і втрат.
Мобілізація залишається життєво важливим компонентом війни, проте вона має враховувати не лише фізичні, а й психологічні можливості людей.
Історія Миколи Куліченка — це нагадування про те, що за кожним номером у статистиці мобілізації стоїть реальне людське життя.
Для таких, як він, майбутнє залишається невизначеним, адже в умовах війни навіть друга можливість на життя не гарантує права на спокій.
