Парламент Молдови зробив черговий крок до обмеження російського впливу, проголосувавши за закриття Російського центру науки й культури в Кишиневі. За ініціативу проголосували 57 депутатів зі 101, що відображає стійку більшість проєвропейської партії влади й політичну волю розірвати символічні канали присутності Кремля.
Формально центр продовжить роботу до липня 2026 року через юридичні процедури, однак політичний сигнал уже надіслано. Кишинів демонструє, що більше не готовий толерувати інструменти «м’якої сили», які Кремль використовує для просування проросійських наративів, розколу суспільства та тиску на євроінтеграцію Молдови.
Уряд прямо заявив, що російський культурний центр може бути інструментом інформаційного впливу, який становить загрозу національній безпеці. Відсутність спільних проєктів із 2021 року лише посилила підозри, що структура фактично перетворилася з майданчика культурної дипломатії на ланку гібридної війни проти Молдови та її партнерів у ЄС.
Молдова вже кілька років живе в умовах зростаючого тиску Росії – від енергетичних важелів до інформаційних операцій та підтримки проросійської опозиції. Закриття центру вписується в ширший курс президента Маї Санду на демонтаж інфраструктури проросійського впливу, включно з медіа, мережами НГО та політичними проєктами, орієнтованими на Кремль.
Додатковим каталізатором стало зростання воєнних ризиків на кордоні. Напередодні рішення парламенту Кишинів викликав російського посла через вторгнення шести дронів у повітряний простір Молдови. Влада назвала інцидент «серйозним порушенням суверенітету» й нагадала, що подібні епізоди вже не поодинокі, а набувають системного характеру.
Російський посол Олег Озарьов намагався поставити під сумнів сам факт інциденту, назвавши демонстрацію збитого дрона «провокацією». Така реакція вписується в знайому тактику Москви – заперечувати прямі порушення, водночас звинувачуючи Кишинів у «русофобії» й небажанні підтримувати діалог. Цей інформаційний шаблон Росія відпрацьовує по всьому регіону.
Росія-friendly опозиційні партії в парламенті намагалися використати ситуацію, заявивши, що влада не надала жодного конкретного доказу незаконної діяльності центру. Однак у безпековій логіці Молдови значення має не лише формальна юриспруденція, а й контекст війни проти України, загроза дестабілізації та активна участь Кремля у внутрішній політиці країни.
Важливо, що закриття центру відбувається на тлі амбітної стратегії євроінтеграції. Президент Маїя Санду задекларувала мету – вступ Молдови до ЄС до кінця десятиліття. Для цього Кишинів має довести спроможність контролювати власний інформаційний простір, протидіяти дезінформації та підривним операціям, які Москва запускає через культурні й медійні платформи.
Російський культурний центр історично позиціонувався як майданчик «народної дипломатії» й просування російської мови. Але після повномасштабного вторгнення в Україну будь-які структури, пов’язані з державними інститутами РФ, сприймаються як потенційні канали впливу спецслужб. Для Молдови, що межує з Україною, це питання вже не тільки політики, а й виживання.
Дрони, що вторгаються в повітряний простір Молдови, – видима частина гібридної війни. Невидима – це мережі лояльних до Кремля політиків, медіа і «культурних» платформ, які працюють з електоратом, особливо в регіонах із сильними радянськими та проросійськими настроями. Закриття центру в Чисinăу покликане послабити цю інфраструктуру впливу.
Критики рішення попереджають, що крок влади може мобілізувати проросійський електорат і посилити внутрішній розкол. Проте для проєвропейського табору ставка очевидна: без зменшення російського впливу Молдова ризикує залишитися в «сірій зоні» між ЄС і Росією, де політична й економічна стабільність постійно підривається зовнішніми гравцями.
Закриття російського культурного центру також має сигналізувати партнерам по ЄС і НАТО, що Молдова готова брати на себе політичні ризики та синхронізувати політику стримування Росії. Для Брюсселя це важливий індикатор: країна-кандидат не лише декларує євроінтеграцію, а й реалізує її через конкретні безпекові рішення, спрямовані проти Кремля.
У відповідь Росія, найімовірніше, продовжить риторику про «русофобію» й «порушення прав російськомовних». Москва вже використовує тезу про нібито дискримінацію для легітимізації власної агресивної політики в регіоні. У випадку Молдови це може означати посилення інформаційних атак і підтримку проросійських політичних проєктів напередодні виборів.
У ширшому контексті рішення парламенту вписується в регіональний тренд. Після російського вторгнення в Україну країни Центральної та Східної Європи масово переглядають свою політику щодо російських культурних інституцій, медіа та освітніх програм. Залишається культури, але зникає інструмент державної пропаганди, завуальованої під «спільну історичну пам’ять».
Для України процеси в Молдові мають стратегічне значення. Сильна, проєвропейська й стійка до російського впливу Молдова знижує ризики для південно-західного флангу української оборони, ускладнює для Кремля маневр через Придністров’я й посилює регіональний пояс безпеки, що формується між Балтією, Чорним морем і Балканами.
Попри юридичну відстрочку до 2026 року, рішення про закриття центру вже змінює політичний ландшафт. Для частини суспільства це остаточний розрив із пострадянською залежністю; для іншої – болісний символ відходу від звичних орієнтирів. Саме між цими двома полюсами й будуватиметься внутрішній політичний конфлікт у найближчі роки.
У підсумку Молдова посилає чіткий сигнал: захист суверенітету й безпеки важливіший за формальну «культурну дипломатію» держави-агресора. Закриття російського культурного центру в Кишиневі – не лише про символи, а про стратегічний вибір на користь ЄС, власного суверенітету й системної боротьби з гібридною агресією Росії.
