В умовах воєнного стану український бізнес продовжує працювати в екстремальних умовах. Постійні ризики, нестабільність постачання, загроза руйнувань і обмеження — усе це лягає на плечі підприємців. Водночас саме бізнес залишається важливим джерелом економічної стійкості та підтримки армії. Оголошений прем’єркою Юлією Свириденко річний мораторій на перевірки та обмеження контролю з боку податкової й митниці виглядає як довгоочікуваний крок до полегшення ситуації.
Ідеться не просто про паузу в перевірках, а про спробу переосмислити державну взаємодію з підприємцями. За словами Свириденко, рішення вже узгоджене з Президентом Володимиром Зеленським. Головна мета — дати більше свободи внутрішнім економічним силам, знизити тиск на «білий бізнес» та стимулювати детінізацію. Україна потребує нової моделі економічного відновлення — і ці кроки можуть стати її основою.
У цій статті розглянемо, як виглядає запропонована ініціатива, що вона може означати для бізнес-середовища та які виклики стоять перед урядом на цьому шляху. Також проаналізуємо перспективи реформ у податковій сфері, зміну підходу до кримінального переслідування підприємців та нові інструменти підтримки оборонної промисловості.
Річний мораторій: економічна відлига чи тимчасовий жест?
Анонсований урядом річний мораторій на перевірки виглядає як безпрецедентне послаблення контролю за останні роки. В умовах воєнного часу державні інституції часто керуються принципом «максимального втручання» — заради безпеки, контролю ресурсів, мобілізації зусиль. Проте досвід показав, що надмірна зарегульованість не лише не підвищує ефективність, а й стримує економічну активність.
За словами прем’єрки, перевірки податкової й митниці будуть дозволені лише в секторах із високим ризиком зловживань. Це дає змогу чесному бізнесу зосередитись на розвитку, не побоюючись раптових візитів контролерів або тиску з боку слідчих. Особливо це важливо для малого й середнього бізнесу, який не має власних юридичних департаментів і захисту.
Цей крок також посилає сигнал: уряд бачить у бізнесі не лише джерело надходжень до бюджету, а й союзника в боротьбі за економічну стабільність. Саме підприємці підтримують армію, створюють робочі місця, локалізують виробництво та впроваджують інновації. Обмеження перевірок — це фактичне визнання цієї ролі.
Однак водночас постає низка питань. Як контролюватиметься законність дій податкових і митних органів у виняткових випадках? Яким буде механізм фільтрації «високоризикових» секторів? Чи не стане мораторій прикриттям для зловживань? Ці питання потребують чітких відповідей і прозорих інструментів реалізації.
Аудит кримінальних справ: відновлення справедливості для бізнесу
Один із найболючіших аспектів життя українських підприємців — це кримінальні переслідування, які часто не мають під собою жодного економічного змісту. За словами Юлії Свириденко, уряд ініціює аудит кримінальних справ проти бізнесу, з пріоритетом на закриття безпідставних проваджень. Це революційна за змістом заява, яка, втім, потребує глибокого аналізу.
Часто такі справи були інструментом тиску або шантажу. Підприємця можна було паралізувати надуманим обвинуваченням, вилучити техніку, заблокувати рахунки — і це без доведення провини. У результаті бізнес втрачав конкурентоздатність, робочі місця зникали, а інвестиційний клімат погіршувався. Аудит кримінальних проваджень може покласти край цій практиці.
Значним нововведенням стане новий рівень санкціонування відкриття справ. Тепер лише генеральний прокурор або керівники обласного й районного рівня матимуть право на запуск нових проваджень щодо підприємницької діяльності. Це має зменшити кількість випадків зловживань на місцях і централізувати відповідальність.
Проте постає ще одне запитання: чи вистачить політичної волі довести аудит до кінця, навіть якщо він виявить системні порушення? Наскільки відкритими будуть ці процеси для громадськості та бізнес-спільноти? Успіх реформи залежить від її прозорості, ефективності й швидкості реалізації.
Зрештою, мова йде про відновлення довіри. Бізнес в Україні давно потребує сигналу, що держава — це не каральний орган, а партнер. І саме такі рішення можуть змінити цю парадигму.
Оборонна промисловість як новий пріоритет економіки
Окремим блоком прем’єрка анонсувала запуск нових грантів для виробництва боєприпасів і вибухових речовин. Це не просто економічна програма, а стратегічне рішення, що поєднує підтримку національного виробника з посиленням обороноздатності держави. У ситуації, коли війна триває вже понад два роки, розвиток оборонної промисловості набуває особливого значення.
Гранти — це інструмент державної участі в критично важливих галузях. За словами Свириденко, координацію проєкту здійснюють міністр цифрової трансформації Михайло Федоров і прем’єр Денис Шмигаль. Це означає високий рівень пріоритету та потенційно швидке ухвалення рішень. Очікується, що після засідання уряду будуть оприлюднені деталі.
Такий підхід дозволяє локалізувати критичні виробництва, зменшити залежність від іноземного постачання й створити нові високотехнологічні робочі місця. Крім того, він формує новий пласт бізнесу — з чітким патріотичним спрямуванням і державним партнерством.
Водночас важливо забезпечити прозорий розподіл грантів і чіткі вимоги до заявників. Бізнес, який отримає таку підтримку, повинен відповідати високим стандартам якості, безпеки та відповідальності. І тут уряд має продемонструвати не лише добрі наміри, а й професійне адміністрування.
Головне — не втратити темп. В умовах війни час — ключовий ресурс. І якщо запуск програми буде зволікати, економіка не отримає необхідного поштовху, а фронт — потрібних ресурсів.
Перспектива економічного відновлення
Усі згадані кроки — мораторій, аудит, гранти — є частиною великого процесу. Це не просто антикризові заходи, а початок нової економічної моделі. Україна має унікальний шанс перезавантажити відносини між державою і бізнесом, створити середовище, в якому свобода підприємництва поєднується з відповідальністю, а контроль — із довірою.
Ключовими словами цієї нової моделі мають стати детінізація економіки, рівні умови для всіх, підтримка оборонної промисловості, реформа контролю та прозорість. Якщо уряду вдасться реалізувати заявлене — це може стати поворотним моментом для економіки країни.
Проте не варто ідеалізувати ситуацію. Підводні камені — численні. Опір старої системи, корупційні ризики, інституційна слабкість, брак кваліфікованих кадрів у регіонах — усе це може загальмувати реформи. Тому критично важливо — зберігати політичну волю, активно залучати бізнес-асоціації та забезпечити постійний моніторинг змін.
Найголовніше — не втратити головне: віру людей у зміни. Бізнес готовий працювати, ризикувати, розвиватись — якщо бачить, що держава його підтримує, а не переслідує. І саме ця довіра може стати фундаментом майбутнього економічного прориву.
