Північ і схід України входять у період, коли холод стає не просто погодою, а множником ризику. За прогнозами, температура може опускатися нижче -20°C, і це накладається на вразливу енергетичну інфраструктуру після серії обстрілів.
У парламенті прямо говорять про «складні три тижні». Голова профільного комітету ВР Андрій Герус пояснює: найважчі дні треба «перетерпіти», а полегшення очікують ближче до другої половини лютого — через потепління й довший світловий день.
На тлі повідомлень про дипломатичні зрушення Росія нарощує удари по тилових регіонах — поза лінією фронту. Логіка зрозуміла: коли руйнується енергосистема України, падає стійкість економіки, а суспільство платитиме вищу «ціну зими».
За підрахунками редакції «Дейком», нинішня хвиля атак по енергетиці має подвійний ефект: фізично зменшує доступну генерацію і психологічно підсилює відчуття нестабільності в містах, де світло й тепло перетворюються на розклад, а не на базову послугу.
Київ — найвиразніший приклад. Дві хвилі ракетно-дронових ударів у січні залишили близько мільйона людей без електрики, а тисячі будинків — без опалення; навіть після ремонтів сотні будівель залишалися без тепла.
Електрики виконують аварійний ремонт стовпа електропередач в Київській області, Україна, середа, 14 січня 2026 року — Ден Башаков
Електрики виконують аварійний ремонт стовпа електропередач в Київській області, Україна, середа, 14 січня 2026 року — Ден Башаков
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомляв у Telegram, що сотні тисяч київських домогосподарств і далі лишалися без електропостачання. Цей масштаб не про «побутові незручності», а про стійкість мегаполіса під час морозу.
Схожа картина повторюється в Харкові, Чернігові, Сумах та інших містах півночі й сходу: обмеження для промисловості, аварійні графіки та відключення електроенергії для споживачів стають інструментом балансування системи, а не винятком.
Ключове — цілеспрямованість. Удари б’ють не лише по електростанціях, а й по передачі та газовому сектору. Це формує «вузькі місця», де навіть збережена генерація не завжди може дійти до споживача.
Найгостріше питання — чи є межа деградації. Президент Володимир Зеленський цього місяця описав ситуацію цифрами: енергосистема покриває близько 60% зимових потреб; наявна генерація — 11 ГВт при потребі 18 ГВт.
Вихід — у комбінації жорстких обмежень і зовнішньої підтримки. Максимальний імпорт електроенергії з ЄС разом із графіками відключень дозволяє тримати баланс, але створює нову залежність: стійкість стає спільним проєктом із європейською мережею.
Цю залежність не варто демонізувати — її треба управляти. У короткій перспективі імпорт електроенергії з ЄС — «подушка», у довгій — стимул для модернізації Укренерго, розвитку міждержавних перетинів і ринку резервів. Інакше кожен мороз повторюватиме кризу.
Картонна кришка захищає генератор від снігу та мінусових температур на темній київській вулиці під час відключення електроенергії, Київ, Україна, 9 січня 2026 року — Томас Пітер
Паралельно зростає роль сонячної енергетики — як несподівано «військового» ресурсу. Українська профільна асоціація оцінює: у 2025 році введено близько 1,5 ГВт нових СЕС, а сумарна встановлена потужність перевищила 8,5 ГВт (з урахуванням домашніх систем).
Ця цифра вже більша за встановлену потужність трьох підконтрольних Україні АЕС (7,7 ГВт), але важливе уточнення: сонце не гарантує кіловат-годину, воно дає шанс у правильні години. Узимку вирішальними стають накопичувачі та керування попитом.
Тут і з’являється стратегічна розвилка. Централізована енергетика — велика мішень. Децентралізація через дахові СЕС, малі газові установки, «острови» критичної інфраструктури та батареї знижує ефект одного влучання і підсилює енергетичну безпеку.
Про ризик гуманітарної катастрофи говорить і бізнес. CEO DTEK Максим Тімченко попереджав Reuters: через пошкодження й морози країна наближається до межі, а будь-які переговори мають включати «енергетичне перемир’я» — припинення атак на енергооб’єкти.
За його словами, компанія втратила значну частку генеруючих потужностей, а відновлення сектора може обійтися у десятки мільярдів доларів. У цих оцінках важлива не лише сума, а напрям: нова архітектура має бути менш вразливою до масованих ударів.
Втім, «енергетичне перемир’я» — не технічний, а політичний інструмент. Поки атаки на енергетику залишаються способом тиску, Україна змушена відповідати комплексно: посилювати ППО, розосереджувати критичні вузли, нарощувати резерви обладнання і прискорювати ремонтні цикли.
Чоловік курить біля аварійного намету, де люди можуть зігрітися після регулярних повітряних атак Росії на енергетичні об'єкти країни, Київ, Україна, вівторок, 13 січня 2026 року — Данило Башаков
Саме ППО стає «невидимою електростанцією». Кожен збитий дрон — це зекономлені години теплопостачання в районі та менший ризик для водоканалів, лікарень і котелень. І навпаки: прогалини в захисті множать аварійні графіки та втрати бізнесу.
У Києві останніми днями ситуація частково стабілізувалася настільки, що оператори повернулися до планових графіків. Але це радше ознака керованості кризи, ніж її завершення: мороз підсилює споживання, а кожен новий удар може знову зірвати баланс.
Раніше «Дейком» уже фіксував, як повторні удари гальмують повернення світла й тепла по країні та змушують міста жити «в режимі розкладу» (матеріал від 28.01.2026).
Найближчі три тижні вирішать, чи вдасться пройти пік морозів без лавиноподібних збоїв. Якщо ЄС збереже можливості для імпорту, а ремонти й захист критичних вузлів не «просядуть», система витримає, хоча й ціною відключень електроенергії та втрат економіки.
Довший горизонт ще важливіший: зима 2026 показує, що енергетична інфраструктура — це фронт, де перемагає не один мегават, а мережа рішень. Сонячна енергетика, накопичувачі, нові підстанції, резервне живлення й модернізація Укренерго мають скласти «антиударний» каркас країни.
