Київ зустрів суботу в тиші, яку чути тілом: батареї холодні, вода зникає ривками, світло то з’являється, то гасне. Після чергового обстрілу містяни знову перейшли на «режим виживання» — ковдри, ліхтарики, термоси.
На четверту зиму повномасштабної війни Росія системно б’є по енергосистемі України, намагаючись зробити холод інструментом тиску. Температура в столиці вже тримається нижче -10°C і прогнозується подальше похолодання, що різко підвищує ризики.
Найболючіше в таких днях — відчуття, що відновлення не встигає за руйнуванням. Після удару «дві ночі тому» Київ тільки почав піднімати теплопостачання, як системи знову довелося зупиняти для ремонту пошкоджених вузлів мережі.
За попереднім аналізом Дейком, зимова кампанія РФ працює за схемою «накопичити пошкодження — потім добити»: навіть коли ракети не б’ють у конкретний будинок, вони ламають вузли, без яких не працюють опалення й водопостачання. Раніше «Дейком» писав про масштабні відключення в морози: https://daycom.com.ua/news/rosiiski-udari-zalisili-bez-svitla-i-tepla-milion-ukrayinciv-u-rozpal-moroziv
Близько полудня міська влада повідомила: оператор магістральної мережі Укренерго наказав тимчасово вимкнути енергоживлення Києва, а разом із ним — водопостачання, тепломережі та електротранспорт. Це рішення виглядало як крайній крок, але іншого «вікна» для ремонту не було.
Менш ніж за годину Укренерго заявило, що аварійну проблему, спричинену попередніми ударами, вдалося оперативно локалізувати, і світло почало повертатися в частину районів. Та головна пастка зими — не один блекаут, а повторюваність збоїв на ослабленій мережі.
Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко запевнила, що централізоване опалення запускають і тепло має відновитися протягом дня. Але вона ж визнала: ситуація зі світлом складна, бо кияни масово вмикають електрообігрівачі, а це знову навантажує пошкоджену систему.
У реальному житті ці формулювання звучать як інструкція: «тримайтеся ще трохи». 71-річна киянка Галина Турчин зі східного берега столиці стояла на кухні в кількох светрах і зізнавалася, що два дні не готувала — їла те, що залишалося, а тепер спробує варити на туристичному пальнику.
Її вікно закрите плівкою: його вибило, коли уламки дрона вдарили по іншій частині будинку. Це дрібна, але промовиста деталь: навіть без прямого влучання житло стає «протягом», а холод у бетоні — швидшим за ремонтні бригади.
Сергій Пржистовський сидить у своїй вітальні з відром снігу, яке він має намір розтопити протягом ночі, в Києві, Україна, 10 січня 2026 року. З моменту атаки квартира Пржистовського залишилася без води, опалення та газу — Томас Пітер
У п’ятницю мер Києва Віталій Кличко закликав тих, хто має тепле місце, тимчасово виїхати з міста: близько половини багатоквартирних будинків залишалися без опалення через пошкодження критичної інфраструктури. Це рідкісний випадок, коли міський голова фактично визнає: ресурс міста обмежений.
Централізоване теплопостачання — гордість великих українських міст і водночас їхня вразливість. Коли зупиняється подача електрики на насосні станції, теплоносій не доходить до квартир, а вода з крана перестає бути базовою гарантією. Один удар по вузлу — і страждають тисячі під’їздів.
Росія намагається «озброїти зиму» не лише ракетами, а й темпом: хвилі дронів і ракет змушують ППО працювати на виснаження, а аварійні служби — у режимі постійного перезапуску. Україна відповідає адаптацією, але накопичені пошкодження в енергосистемі вимагають часу й обладнання.
У цій битві є й другий фронт — психологічний. Коли в квартирі -10 на вулиці і батарея холодна, люди менше думають про геополітику, більше — про те, де зарядити телефон і як зберегти здоров’я. Пункти незламності й генератори підтримують міста, але не заміняють стабільну мережу.
Найскладніша зона ризику — літні люди, хворі, сім’ї з малими дітьми. Евакуація для них часто майже неможлива: виїхати — означає знайти тепле житло, транспорт, ліки, а потім повернутися у квартиру, яку треба знову «відгрівати» кілька діб.
Слова Турчин про дачу в іншому регіоні, яку доведеться топити три дні, звучать як вирок побуту: навіть «план Б» в Україні взимку часто не тепліший за план А. А якщо в селі ще холодніше, вибір зводиться до мінімізації втрат, а не до комфорту.
Для енергетиків головне — стабілізація: повернути напругу, зберегти частоти, не допустити каскадних аварій. Для міста головне — ритм: щоб працювали лікарні, водоканали, транспорт, пункти обігріву. І саме тут кожен блекаут стає множником проблем, а не просто «темрявою».
Цього тижня ключовим стане баланс між відновленням і споживанням. Якщо морози посиляться, попит на електрику зросте, і навіть частково відновлена система може знову потребувати аварійних обмежень. Це вже не «форс-мажор», а реальність зимової кампанії.
Висновок невтішний, але точний: Київ входить у період, де безпека дорівнює інфраструктурі. ППО збиває дрони, але місто виживає завдяки тепломережам, підстанціям і людям, які ремонтують їх під сирени. І чим частіше Росія б’є по критичній інфраструктурі, тим дорожчою стає кожна доба тепла.
