Росія системно завдає ударів по Києву та інших великих містах України не випадково. За атаками стоїть конкретний військово-промисловий розрахунок: Москва прагне стримати розвиток українського ракетного озброєння та виробництва безпілотників, які дедалі сильніше впливають на її військову, економічну й логістичну систему.
Про це заявив заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв’ю «РБК-Україна».
За його словами, Київ є одним із ключових центрів українського оборонно-промислового комплексу. Саме тому столиця залишається серед пріоритетних цілей російської розвідки та ракетно-дронових ударів. Водночас аналогічна ситуація спостерігається у Запоріжжі, Дніпрі та Харкові — містах, де зосереджені важливі підприємства й виробничі можливості, пов’язані з оборонною сферою.
Дві цілі, які Москва вважає особливо небезпечними
Скібіцький назвав два основні напрями українського ОПК, які викликають найбільше занепокоєння у російського військового керівництва.
Перший — українська балістична програма.
Росія намагається не допустити, щоб Україна вийшла на масштабне серійне виробництво власних балістичних ракет. Для Москви це означало б появу нового рівня загрози, адже українські сили отримали б можливість системно завдавати ударів по важливих військових та інфраструктурних об’єктах на значній відстані.
Йдеться не просто про створення окремих зразків озброєння. Найбільше значення має саме здатність виробляти його у великих кількостях. Серійність змінює баланс можливостей: якщо Україна зможе регулярно виготовляти далекобійні засоби ураження, Росії доведеться враховувати їх під час планування військових операцій, переміщення техніки, роботи логістики та розміщення важливих об’єктів.
Другий напрям — безпілотні системи.
Особливу увагу Москва приділяє українським БпЛА та FPV-дронам. За словами представника ГУР, саме розвиток цього сегмента українського ОПК має стратегічне значення.
Україна за останні роки перетворила безпілотні технології на один із найважливіших компонентів сучасної війни. Дрони використовуються не лише безпосередньо на полі бою. Далекобійні безпілотні системи дозволяють впливати на військову промисловість, паливно-енергетичний сектор, транспортну інфраструктуру та логістичні ланцюги.
І саме цей фактор, за словами Скібіцького, безпосередньо впливає на здатність Росії продовжувати війну.
Чому Москва так уважно стежить за українськими дронами
Українські далекобійні та ударні безпілотники поступово стали фактором, який змушує російську сторону змінювати власну логістику та економічні процеси.
Скібіцький зазначив, що українські системи middle- та deepstrike вже продемонстрували ефективність проти російської нафтопереробної галузі та логістичної системи.
Це має значення далеко за межами безпосередньої військової сфери. Ураження об’єктів, які забезпечують функціонування економіки та постачання, здатне створювати ланцюговий ефект.
Проблеми з паливом і логістикою можуть позначатися на роботі підприємств. Зміни в постачанні впливають на малий і середній бізнес. Порушення економічної активності створює додаткове навантаження на фінансову систему.
Саме тому Скібіцький пов’язує ефективність українських ударних можливостей не лише з військовими результатами, а й зі здатністю Москви підтримувати економічну основу війни.
Фактично йдеться про боротьбу двох військово-промислових систем, у якій технологічна перевага поступово стає не менш важливою, ніж кількість особового складу чи традиційного озброєння.
Київ залишається під особливою увагою
Окремо представник ГУР пояснив, чому Київ регулярно опиняється під масованими атаками.
За його словами, удари по столиці та передмістях можуть відбуватися два-три рази на тиждень. Така інтенсивність свідчить про системний характер російської кампанії.
Київ для Москви — це не лише політичний центр держави. Столиця також є важливою частиною української технологічної та оборонно-промислової екосистеми.
Тому російська сторона намагається вести посилену розвідку, визначати перспективні підприємства, виробничі майданчики, технологічні ланцюги та інші елементи, які можуть бути пов’язані зі створенням нових видів озброєння.
Водночас важливо розуміти, що сучасна війна не обмежується спробами фізично знищити конкретне підприємство. Не менш важливим завданням є порушення виробничого циклу, ускладнення постачання компонентів, створення постійної загрози для інфраструктури та змушування підприємств витрачати ресурси на захист і резервування своїх потужностей.
Росія також нарощує виробництво ракет
За словами Скібіцького, паралельно Росія збільшує власні можливості з виробництва ракетного озброєння.
За основними типами ракет російська промисловість, за оцінкою української розвідки, виконує виробничі плани на рівні приблизно 110–120% на місяць.
Це означає, що ракетна загроза для України залишається довгостроковою. Москва не просто використовує накопичені запаси, а продовжує підтримувати та розширювати виробничі можливості.
Раніше ГУР також повідомляло про здатність Росії проводити по кілька комбінованих атак щомісяця із застосуванням різних типів ракет і безпілотників.
Комбінований характер таких ударів створює додаткове навантаження на українську систему протиповітряної оборони. Одночасне використання різних засобів повітряного нападу змушує захисників розподіляти наявні ресурси та постійно адаптуватися до нової тактики.
Чому Росія змінила виробничі пріоритети
Ще одна деталь, яку озвучив Скібіцький, стосується російського виробництва ракет «Кинджал».
За його словами, з квітня Росія припинила випуск цих балістичних ракет, щоб спрямувати виробничі ресурси на інші, більш точні типи ракетного озброєння.
Це може свідчити про прагнення російського військово-промислового комплексу оптимізувати виробничі потужності та концентрувати ресурси на тих системах, які Москва вважає найбільш ефективними для подальших ударів.
Для України це означає, що ракетна загроза продовжує змінюватися. Ворог адаптує не лише тактику застосування озброєння, а й саму структуру його виробництва.
Війна дедалі більше переходить у площину технологій
Заява Скібіцького демонструє важливу тенденцію: боротьба навколо українського ОПК стала одним із центральних напрямів війни.
Москва намагається знищувати або стримувати українські технологічні можливості, тоді як Україна прагне нарощувати власне виробництво ракет, безпілотників та інших систем далекого ураження.
Саме тому удари по Києву, Дніпру, Харкову та Запоріжжю варто розглядати не лише через призму кількості запущених ракет чи дронів. За кожною такою атакою може стояти спроба вплинути на майбутні можливості української оборонної промисловості.
І тут є принципова зміна.
Якщо на початку повномасштабної війни головним питанням було те, скільки озброєння Україна може отримати від партнерів, то тепер дедалі важливішим стає питання, скільки сучасного озброєння країна здатна створити самостійно.
Саме розвиток власної ракетної та безпілотної програми може стати одним із ключових факторів подальшого перебігу війни.
Росія це розуміє. І саме тому намагається завдати удару по українському виробничому потенціалу ще до того, як нові технології будуть поставлені на масове виробництво.
Проте сам факт, що українська оборонна промисловість стала настільки значущою ціллю для російської розвідки та ракетних атак, свідчить про інше: Москва вже змушена рахуватися з українською здатністю створювати зброю, яка може впливати не лише на поле бою, а й на глибину російської військово-економічної системи.
І саме ця технологічна гонка може стати однією з найважливіших битв наступного етапу війни.
