Четвертий рік великої війни закінчується, а фінансова витривалість стає такою ж зброєю, як і ППО. Україна тримає фронт і тил завдяки зовнішній підтримці, бо видатки ростуть швидше за доходи держбюджету України.
Уряд і МВФ погодилися пом’якшити частину умов нової чотирирічної кредитної програми на $8,2 млрд. Прем’єрка Юлія Свириденко очікує розгляд Радою директорів, а схвалення — ключ до «ланцюга» донорських коштів.
На тлі російських ударів по енергетичній інфраструктурі бізнес і міста живуть у режимі дефіциту електрики та тепла. Нацбанк України вже понизив прогноз ВВП 2026 до 1,8% через більший, ніж очікували, енергетичний розрив.
Як підрахувала газета Дейком, головний «вузол» переговорів — податки ФОП, бо саме вони зачіпають масовий малий бізнес і суспільну справедливість. Тому зміни в ПДВ для ФОП стали тестом на баланс між доходами та економічною свободою.
Найпомітніша правка — підняття порогу 4 млн грн річного обороту для запровадження ПДВ, замість ранішого 1 млн. Уряд каже: так коло тих, кого зачепить новація, різко звужується — і політична напруга спадає.
Для ФОП із прифронтових регіонів це звучить практично: менше паперів, менше ризику «випасти» з спрощеної моделі саме тоді, коли клієнт зникає разом із світлом. Але для фіскальної системи це все одно сигнал: пільги не вічні.
За оцінками, зміна порогу зменшує кількість підприємців під новий режим приблизно до 250 тисяч — замість понад 600 тисяч у попередніх планах. Ця різниця показує, як одна цифра в законі може змінити соціальну температуру.
Водночас уряд не відмовляється від ширшого пакета: готуються законопроєкти й інші податкові корекції, які ще доведеться провести через Раду. Тут і починається головне — швидкість ухвалення та довіра до того, що правила не змінять «заднім числом».
Свириденко пояснила, що місія МВФ «спростила» домовленості, досягнуті раніше, і переглянула частину структурних маяків. У перекладі з технічної мови — менше політично токсичних «попередніх дій», більше поступового виконання.
Чому це важливо поза бухгалтерією? Бо рішення МВФ — якір для ринків і партнерів: без нього складніше розблокувати макрофінансову допомогу ЄС, а також інші інструменти бюджетної підтримки, прив’язані до «парасольки» Фонду.
Саме так у матеріалі Reuters з’являється зв’язка: схвалення програми МВФ потрібне, щоб розкрити фінансування на 90 млрд євро від Євросоюзу. Це не «бонус», а система взаємних гарантій: один кредит підтягує інший.
ЄС планує структурувати пакет як довгу позику на 2026–2027 роки, де значна частина йде на оборонні потреби, а решта — на загальні видатки бюджету. Така архітектура знімає ризик «провалу» фінансування між бюджетними роками.
Тут працює логіка пільгового фінансування: дешевші гроші з довшим горизонтом дають змогу Україні не «з’їдати» резерви і не тиснути емісією на інфляцію. Але ці гроші приходять разом із вимогами — і компроміс щодо ФОП лише один елемент.
Новий пакет, за даними Reuters, має замінити чинну програму на $15,6 млрд. В українській моделі воєнної економіки це означає не «більше грошей», а більш передбачувану траєкторію фінансування на кілька років уперед.
Фон ускладнюється тим, що потреби бюджету воєнного часу величезні: Україна живе з дефіцитами, які без зовнішніх вливань перекриваються лише скороченням соціальних витрат або різкими податковими стрибками. Саме цього намагаються уникнути «поступовими» маяками.
Податки ФОП — найчутливіша зона, бо в Україні це не маргінальний сегмент, а велика частина самозайнятості й сервісної економіки. Під час війни саме ФОП часто тримають локальну логістику, ремонти, харчування та дрібне виробництво.
Підняття порогу ПДВ для ФОП — це компроміс: держава показує намір розширювати базу оподаткування, але відсуває найбільш болючий фронт реформи. Для МВФ важливо бачити шлях до доходів, для уряду — не спровокувати хвилю закриттів.
Енергетичний вимір робить цю дилему жорсткішою: дорогий імпорт електрики, генератори й простої з’їдають прибуток, а отже — і майбутні податкові надходження. Підприємства скорочують години роботи, і бюджет недоотримує навіть «старі» платежі.
Нацбанк України прямо пов’язує слабший ріст із дефіцитом електрики після ударів. Тож фіскальна політика тут має дві опори: збирати більше там, де це можливо, і паралельно фінансувати відновлення енергосистеми, інакше податкова база «танутиме».
Політична частина — не менш важлива: кожна податкова зміна в умовах війни потребує пояснення, навіщо вона і чому «саме так». Інакше реформа перетворюється на конфлікт між державою та малим бізнесом — у момент, коли потрібна мобілізація довіри.
Ще одна площина — інституційна. МВФ зазвичай дивиться не лише на ставки, а й на адміністрування: прозорість, прогнозованість, здатність виконувати закон. У такій рамці навіть «пом’якшені» умови залишаються тестом на керованість держави.
Раніше «Дейком» у тексті про новий чотирирічний кредит МВФ (15 жовтня 2025 року) зауважував: ключовий ризик — не обсяг фінансування, а розрив між воєнною економікою та довоєнними фіскальними правилами, який доводиться «зшивати» поетапно.
Найближчі тижні дадуть відповідь на два питання. Перше — чи пройде програма Раду директорів МВФ без повернення до жорсткіших «попередніх дій». Друге — чи зможе парламент ухвалити податкові зміни без розвалу політичного консенсусу.
Для України угода з МВФ — це про виживання системи: зарплати, пенсії, закупівлі й обслуговування критичних сервісів. Для партнерів — про запобіжники, що гроші працюють у рамках плану, а не «пожежних» рішень.
У підсумку компроміс навколо ПДВ для ФОП і порогу 4 млн грн — це маленький шматок великого пазлу. Він показує, що навіть під бомбами держава змушена вести тонку фіскальну політику: збирати ресурси, не вбиваючи тих, хто ці ресурси створює.
