Зупинка постачання російської нафти трубопроводом «Дружба» знову перетворилася на політичний конфлікт усередині Європейського Союзу. Словаччина та Угорщина, які залишаються одними з небагатьох членів ЄС, що продовжують імпорт російської нафти, посилюють тиск на Україну, вимагаючи відновлення транспортування через її територію.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що планує зустрітися з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн у Парижі. На переговорах він має намір наполягати на відправленні експертної місії до пошкодженої ділянки трубопроводу, щоб оцінити можливість швидкого відновлення постачання.
Проблема виникла наприкінці січня, коли на українській ділянці нафтопроводу сталася пожежа після російського удару. Київ повідомив, що пошкодження серйозні, а ремонт не можна виконати швидко через безпекові ризики. Водночас Будапешт і Братислава заявляють, що Україна нібито затягує процес з політичних міркувань.
За попереднім аналізом Дейком, суперечка навколо «Дружби» демонструє глибокий структурний розкол у енергетичній політиці Євросоюзу. Поки більшість країн ЄС за останні роки значно скоротили залежність від російських енергоресурсів, кілька держав Центральної Європи залишаються технологічно та економічно прив’язаними до старої інфраструктури постачання.
Сам трубопровід «Дружба» — один із найбільших у світі. Він був побудований ще в радянські часи й досі транспортує нафту з Росії до кількох країн Європи. Південна гілка проходить через Україну і забезпечує постачання до Угорщини, Словаччини та Чехії.
Ситуація ускладнюється політичними сигналами з Братислави. Фіцо прямо заявив, що Словаччина може заблокувати великий фінансовий пакет ЄС для України, якщо питання нафтопроводу не буде вирішено. Йдеться про кредит приблизно на 90 мільярдів євро, який Європейський Союз планує спрямувати на підтримку Києва.
Це не перший випадок, коли енергетика використовується як інструмент політичного тиску в межах ЄС. Угорщина прем’єра Віктора Орбана вже неодноразово блокувала або затримувала санкційні пакети проти Росії, домагаючись поступок у сфері енергетики.
У випадку зі Словаччиною ситуація має також внутрішньополітичний вимір. Економіка країни значною мірою залежить від нафтопереробного заводу Slovnaft, який технологічно пристосований саме до російської нафти. Перехід на інші сорти вимагає дорогих модернізацій і часу.
Україна, зі свого боку, опинилася між двома суперечливими інтересами. З одного боку — необхідність підтримувати європейську єдність і партнерство. З іншого — безпекові ризики, пов’язані з ремонтом стратегічної інфраструктури в умовах війни та постійних ракетних атак.
Європейська комісія наразі намагається знайти компроміс. Брюссель заявив, що розглядає різні варіанти відновлення постачання, включно з фінансовою допомогою для ремонту трубопроводу або альтернативними маршрутами транспортування.
Однак політична напруга вже вийшла за межі технічної проблеми. Для урядів Угорщини і Словаччини питання нафти стало частиною ширшої дискусії про підтримку України, санкції проти Росії та економічні наслідки війни для Європи.
Крім того, конфлікт збігається з виборчою кампанією в Угорщині, де Орбан активно використовує тему війни і санкцій у політичній риториці. У такому контексті будь-яка енергетична суперечка швидко набуває символічного значення для внутрішньої політики.
З погляду європейської енергетичної безпеки ситуація навколо «Дружби» показує, що навіть після кількох років диверсифікації старі інфраструктурні зв’язки залишаються потужним фактором впливу. Трубопроводи, побудовані десятиліття тому, досі здатні створювати політичні кризи в сучасній Європі.
У найближчі тижні ключовим стане результат переговорів між Фіцо і фон дер Ляєн. Якщо компроміс не буде знайдено, конфлікт може перерости з енергетичного питання у масштабнішу політичну суперечку всередині ЄС — із прямими наслідками для фінансової допомоги Україні та для європейської єдності загалом.
