Подія викликала резонанс у військовому середовищі та засвідчила наявність глибших проблем у лавах оборонців.
Напад у тилу: несподіваний удар серед своїх
13 червня 2025 року в Івано-Франківську стався інцидент, який викликав глибоке занепокоєння як серед військових, так і в українському суспільстві загалом. Боєць 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Андрій Кориневич став жертвою брутального нападу просто біля свого дому. Інцидент стався серед білого дня, коли він повертався додому разом із дружиною. Двоє чоловіків у масках, озброєні телескопічними кийками та сльозогінним газом, без жодних пояснень напали на нього.
Перші миттєвості події здалися Кориневичу типовим грабунком. Проте нападники не виявили інтересу до особистих речей чи авто. Їхня ціль була чіткою — фізична розправа. Пізніше з'ясувалося, що напад не був випадковістю, а добре спланованою акцією. Правоохоронці встановили особи нападників, і саме тут починається новий виток драматичної історії — серед них виявилися чинні військові Третьої окремої штурмової бригади.
Зв’язки, що кидають тінь: фігуранти з неоднозначним минулим
За словами постраждалого, серед нападників — Семен Клок та Василь Бондаренко. Перший з них мав проблеми із законом: притягувався до відповідальності за крадіжку, хуліганство, тілесні ушкодження, а також нетверезе водіння. Другий — ще більш скандальна постать. Василь Бондаренко був засуджений за збройний напад на інкасаторів і навіть перебував у міжнародному розшуку за підозрою в умисному вбивстві.
Як стало можливим, що такі особи служать у бойових підрозділах? Відповідь, яку озвучує Кориневич, ще більше загострює увагу до цієї справи. За його словами, Андрій Білецький, нинішній командир 3-го армійського корпусу, особисто поручився за Бондаренка на початку повномасштабного вторгнення. Цей крок дозволив йому уникнути відповідальності та потрапити до складу бойового підрозділу.
Втеча за кордон та мовчання: фігуранти справи зникають
Окрім двох головних нападників, у справі фігурують ще двоє осіб — Максим Білогуб, військовослужбовець 3 ОШБр, який чекав неподалік під час нападу, та Сергій Циганчук, позивний "Сова". Останній, за словами Кориневича, за місяць до інциденту мав розмову з ним, у якій різко критикував командування Третьої бригади. Нині ж "Сова" виїхав за межі України, що викликає додаткові підозри.
З огляду на ці факти, Кориневич прямо заявляє: напад не був самодіяльністю окремих осіб, а результатом змови, яка, на його думку, не могла відбутися без відома Білецького. Він звернувся до військових 3 ОШБр із закликом надати інформацію про місцеперебування осіб, які причетні до нападу. Це прохання виглядає як акт розпачу та водночас заклик до відповідальності та чесності всередині армійських структур.
Реакція суспільства та "Азову": неприйнятність насильства
Подія викликала широкий резонанс. Бригада "Азов" зробила публічну заяву, в якій категорично засудила напад на свого бійця. Вони наголосили, що будь-які насильницькі дії проти українських військовослужбовців є неприпустимими, незалежно від мотивів нападників. У своїй заяві "Азов" закликав правоохоронні органи до рішучих дій та прозорого розслідування.
Поліція Івано-Франківська підтвердила факт нападу, однак на момент публікації матеріалу не надала нових подробиць. Громадськість уважно стежить за розвитком справи, адже вона порушує важливе питання довіри між бойовими підрозділами та справедливості у ставленні до військовослужбовців.
Глибші рани: коли фронт проходить всередині
Ситуація навколо побиття Андрія Кориневича відкриває тривожну картину внутрішньої напруги в українських військових структурах. На тлі повномасштабної війни, коли кожен боєць є безцінним, внутрішні конфлікти, зведення особистих рахунків або зловживання службовим становищем стають не просто проблемами, а загрозами для бойового духу і єдності армії.
Цей інцидент — не лише історія однієї людини, яка зазнала нападу. Це дзеркало, у якому відображаються системні питання: хто має право служити в бойових підрозділах, як перевіряється їхнє минуле, якою має бути внутрішня культура армії. Питання відповідальності командирів, як от Білецький у цьому випадку, набуває особливого значення. Адже навіть одна помилка у виборі кадрів може призвести до серйозних наслідків.
Заклик до правди та справедливості
Андрій Кориневич не вимагає помсти. Його публічний виступ — це заклик до прозорості, до чесності перед побратимами та суспільством. Він закликає не мовчати, не ховатися за шевронами та званнями, а назвати речі своїми іменами. Бо справжня сила армії — не лише в озброєнні, а в моральній стійкості та довірі між тими, хто стоїть пліч-о-пліч.
Україна сьогодні потребує не лише перемог на фронті, а й сили духу всередині. Кожен факт внутрішнього насильства має отримати чітку оцінку. І чим швидше на це відреагують командування, правоохоронці та суспільство, тим меншою буде небезпека, що такі інциденти повторяться.
