Новий Папа Римський Лео XIV, колишній кардинал Роберт Превост, демонстрував зацікавленість екологічними питаннями ще до свого обрання, закликаючи на міжнародних семінарах «перейти від слів до дій» у запобіганні зміні клімату. Для нього, як і для попередника Франциска, це не просто екологічна тема, а «спільний дім», за який усі ми відповідаємо, особливо найбідніші. Вступивши на престол Святого Петра, Лео XIV дав зрозуміти: наступні роки понтифікату, як і вчення Франциска, будуть віддані розвитку екологічної доктрини й конкретним діям для захисту «творіння Божого».
Папа Франциск, надихнувши широкі кола християн, уклав у 2015 році енцикліку «Laudato Si’», в якій засудив «технологічний диктат» та закликав до екологічного навернення. Він назвав сучасні екологічні негаразди «соціальною й природною кризою» одночасно, підкресливши: найбільший удар від зростання температур отримують бідні країни та покоління, які не спричинили втрату кліматичного балансу. Тепер Лео XIV, маючи у власному життєписі досвід роботи в Латинській Америці серед найменш захищених, готовий продовжити цю лінію, апелюючи до солідарності між багатими й бідними регіонами у зусиллях зі скорочення викидів.
Він не випадково наголошував на «тиранії володарювання над природою», що стає гріхом, коли економічні інтереси переважають благо всіх. Вважається, що вісім країн — серед яких Сполучені Штати й Велика Британія — відповідають за найбільший історичний внесок у вуглецевий слід. Сучасніфосильновидобувні гіганти, на кшталт Саудівської Аравії та Канади, мають одні з найвищих викидів на душу населення. Тож папа Лео XIV, як і Франциск, дивиться вже не тільки на моральну категорію захисту довкілля, а й на правосуддя між поколіннями й регіонами, закликаючи багаті уряди та корпорації до відшкодування та інвестування в «зелений розвиток» для найбільш постраждалих.
Відзначаючи факт, що останнє десятиліття стало найгарячішим за чотириста років метеорологічних записів, а 2024-й обійшов усі рекорди температури, Лео XIV говорить про загрозу зростання на 1,5 °C вище довоєнних порогів. Наукова спільнота одностайна: понад 50 % цього підвищення спричинено викидами парникових газів від спалювання викопного палива. Папа захищає бідні народи, які страждають від посух, повеней, зникнення продовольчої безпеки й міграційних криз, пропонуючи Церкві стати активним учасником міжнародних кліматичних переговорів та стимулів для переходу на відновлювані джерела енергії.
Практичні кроки папи Франциска — створення «екологічних парафій», обмеження використання пластику у ватиканських установах, використання сонячних панелей на даху Апостольського палацу та перехід на електромобілі у ватиканському автопарку — стали моделлю для єпархій у багатьох країнах. Лео XIV підтримував ці ініціативи як кардинал, виступаючи за «екологічну євхаристію», де віряни моляться й одночасно здійснюють збір сміття чи озеленення територій. Нині він може розширити програму на глобальний рівень, об’єднавши християн різних конфесій у спільних благодійних проєктах природоохоронного спрямування.
Експерти вважають, що папська сила морального авторитету й соціального вчення здатна прискорити реформу міжнародних фінансових інституцій у напрямі «зелених інвестицій» та зменшити преференції для вугільних й газових проєктів. Підтримка Церквою смарт-мобільності, агроекології та заходів із відновлення лісів у країнах Африки та Латинської Америки може стати «місцевим втіленням» глобальної доктрини, яку Франциск сформулював в «Laudato Si’». Лео XIV, маючи досвід місій у Перу, глибоко обізнаний із викликами прибережних та високогірних громад, що вже страждають від глобального потепління, тож у нього є авторитет вимагати нагальних дій у Римі та на крижинах кліматичних перемовин.
Отже, швидше за все, папа Лео XIV збережеться на позиціях Франциска: він наголошуватиме на потребі екологічного навернення, об’єднає мирян і мирянок у синодальних форумах по всій Церкві та закличе до конкретних заходів на рівні парафій, єпархій та держав. У світі, де танення льодовиків і рекордні хвилі спеки не чекають рішень, а відстрочка лише загострює страждання найбільш уразливих, роль Церкви як морального лідера стає особливо важливою. Для Лео XIV, як колишнього августинця та борця за справедливість у Перу, кліматична справа — не гіпотеза, а покликання, яке він готовий здійснити в повній єдності зі своїм народом і перед лицем всієї планети.
