Східний кордон НАТО дедалі частіше стає предметом дискусій серед військових експертів та аналітиків. На тлі постійних заяв про необхідність стримування Росії, нарощування оборонного потенціалу та зміцнення безпеки Європи виникає закономірне питання: наскільки реальні кроки відповідають гучним політичним деклараціям?
Французький OSINT-аналітик Клеман Молен, який спеціалізується на аналізі супутникових знімків, фотографій і відеоматеріалів із відкритих джерел, дійшов невтішного висновку. За його оцінкою, значна частина держав НАТО лише починає створювати оборонну інфраструктуру на східних кордонах, а темпи цих робіт залишаються надто повільними. На його думку, це нагадує ситуацію, в якій свого часу опинилася Україна, коли масштабне будівництво фортифікацій розпочалося вже після того, як загроза стала очевидною.
Польща: масштабні плани, але поки що обмежені результати
Особливу увагу аналітик приділив Польщі, яка вважається одним із ключових елементів східного флангу НАТО. Саме ця країна останніми роками активно заявляє про масштабне зміцнення кордону та реалізацію оборонних програм.
Втім, аналіз відкритих даних свідчить, що реальна картина поки далека від завершеної системи оборони. За словами Молена, укріплення охоплюють лише окремі ділянки кордону з Калінінградською областю Росії.
На окремих відрізках уже з'явилися протитанкові рови та бетонні загородження, відомі як "зуби дракона". Однак вони не формують суцільної оборонної лінії. Значні території залишаються відкритими, включаючи важливі транспортні маршрути, які потенційно можуть використовуватися для швидкого просування військ.
Крім цього, експерт звертає увагу на нестачу додаткових інженерних загороджень, зокрема колючого дроту та інших елементів, що традиційно використовуються для ускладнення прориву оборони.
Білоруський напрямок викликає окреме занепокоєння
Не менш критичною, за оцінкою аналітика, є ситуація на польсько-білоруському кордоні.
Сьогодні основна інфраструктура там спрямована переважно на стримування нелегальної міграції. Йдеться про паркани, огорожі та інші конструкції, які не можна вважати повноцінними військовими укріпленнями.
Будівництво саме оборонних споруд лише набирає обертів. Це означає, що у випадку військової кризи існуючих засобів може виявитися недостатньо для ефективного стримування потенційної атаки.
Сувальський коридор залишається одним із найуразливіших місць
Окрему увагу Клеман Молен приділив Сувальському коридору — вузькій смузі території між Польщею та Литвою, яка розташована між Білоруссю та Калінінградською областю Росії.
Саме цей район багато років військові експерти називають одним із найбільш стратегічно важливих у Європі. У разі конфлікту контроль над цією ділянкою може мати визначальне значення для зв'язку країн Балтії з рештою території НАТО.
Попри стратегічну важливість, аналітик зазначає, що достатнього рівня інженерного захисту там поки немає.
Литва лише починає масштабне будівництво
Серед усіх балтійських держав найбільш уразливою, на думку експерта, виглядає саме Литва.
Країна межує як із Калінінградською областю Росії, так і з Білоруссю, а також безпосередньо пов'язана із Сувальським коридором.
Попри існування офіційної державної програми зі створення оборонних рубежів, масштабних фортифікацій поки що практично не видно.
Разом із тим Молен зазначає, що позитивним сигналом є активний розвиток дорожньої інфраструктури вздовж східного кордону. У майбутньому це може значно спростити будівництво оборонних споруд і перекидання військ.
Латвія демонструє швидший прогрес
На відміну від своїх сусідів, Латвія вже активно реалізує окремі елементи оборонної системи.
За даними аналітика, на прикордонних територіях встановлюють бетонні протитанкові загородження, а також проводять масштабне розчищення місцевості для формування майбутньої оборонної лінії.
Однак навіть ці заходи поки що не можна назвати завершеною системою захисту. Латвія стикається з такими ж труднощами, як і інші держави східного флангу НАТО: необхідністю значного фінансування, великими обсягами робіт та обмеженим часом.
Естонія покладається не лише на фортифікації
Не надто високою залишається й оцінка стану оборонної інфраструктури Естонії.
Особливу увагу експерт звертає на район Нарви, який давно вважається одним із потенційно найчутливіших напрямків.
Природні водні перешкоди — озера та річки — можуть допомагати обороні, однак водночас вони створюють додаткові можливості для прихованого проникнення, якщо не забезпечені сучасними засобами спостереження та контролю.
Фінляндія отримала найкращу оцінку
Найбільш позитивно Клеман Молен оцінив дії Фінляндії.
Попри те, що ця країна лише нещодавно стала членом НАТО, вона вже активно розвиває прикордонну інфраструктуру та створює систему захисних бар'єрів.
Хоча супутникові знімки поки що не дозволяють повною мірою оцінити масштаби фортифікаційних робіт, експерт вважає, що саме фінський підхід виглядає найбільш послідовним серед держав, які мають спільний кордон із Росією.
Норвегія поки без масштабних змін
Щодо Норвегії аналітик не зафіксував помітного нарощування оборонної інфраструктури.
Відкриті джерела наразі не демонструють значних фортифікаційних проєктів або масштабних інженерних робіт поблизу кордону.
Головний урок, який, на думку експерта, не можна ігнорувати
Підсумовуючи дослідження, Клеман Молен проводить пряму паралель між нинішньою ситуацією у країнах НАТО та тим, як Україна будувала систему оборони у 2023–2024 роках.
На його думку, напрямок розвитку загалом правильний, однак швидкість реалізації залишається недостатньою. Саме повільні темпи створення фортифікацій можуть стати критичним фактором у разі різкого загострення безпекової ситуації.
Аналітик наголошує, що сучасна оборона має базуватися не лише на окопах чи бетонних загородженнях. Не менш важливими залишаються багаторівневий захист прикордонних територій, створення глибоко ешелонованої оборони, посилення Сувальського коридору, розвиток систем протиповітряної оборони та засобів боротьби з безпілотниками.
На його переконання, досвід України вже продемонстрував, наскільки небезпечним може бути відкладання інженерної підготовки оборони. Саме тому державам НАТО варто максимально швидко врахувати цей досвід, щоб уникнути повторення помилок у майбутньому.
