У ніч проти 9 червня 2025 року Росія провела найбільшу з початку повномасштабної війни безпілотну атаку на Україну, застосувавши 479 ударних дронів та 20 крилатих і балістичних ракет. Головною мішенню став військовий аеродром у місті Дубно на заході країни, за кілька десятків кілометрів від кордону з Польщею. За повідомленням Повітряних Сил ЗСУ, українські засоби ППО знищили 460 із 479 дронів та 19 із 20 ракет, проте кілька ворожих цілей було вражено.
Найактивніше загроза від російських БПЛА та ракет відчувалася саме поблизу Дубна, де розташовано один із ключових оперативних аеродромів східного флангу. Представник Повітряних Сил Юрій Ігнат підтвердив незначні пошкодження злітно-посадкової смуги та наземної техніки, але відмовився деталізувати наслідки, з огляду на тактичну секретність. У регіональних адміністраціях повідомили, що рух у повітряному просторі над сусідніми районами було обмежено, а місцеві мешканці ховалися в укриттях після сигналу повітряної тривоги.
Одночасно Польща та країни НАТО активували власні засоби ППО на польській стороні кордону, щоб запобігти порушенню польського повітряного простору. Про це оголосили представники Збройних сил Республіки Польща, наголосивши на готовності обороняти союзні території від ракет та дронів, що втрачають керування на великій відстані.
За словами Міноборони РФ, атака проводилася у відповідь на ракетні та дронові удари України по російських аеродромах на початку червня, під час яких Москва втратила кілька стратегічних бомбардувальників. В офіційній заяві наголошується, що «всі призначені об’єкти були уражені», а подальші «удари по військовому потенціалу України продовжаться».
Цей раунд дронових атак став продовженням тенденції до нарощування обсягів безпілотної війни. У першу добу червня російське командування запускало 472 дрони й сім ракет, встановивши попередній рекорд. Уже п’ять днів по тому кількість ударних апаратів сягнула 407 дронів та близько 46 ракет і побічних безпілотних приманок. Цьогорічна динаміка свідчить про те, що Росія значно розширила виробничі потужності, спростивши технологічні процеси та долучивши регіональні аерокосмічні підприємства.
Українські військові аналітики вважають, що головна мета таких масованих атак — виснаження сил і засобів систем протиповітряної оборони. Масова кількість малогабаритних цілей створює ефект «насичення», коли ресурси для перехоплення розпорошуються, а вразливі ділянки простору використовуються для прихованого маневрування. Водночас експорт нових зенітних ракет та комплексів середньої дальності зі США, Німеччини й інших партнерів дозволяє стримувати наймасштабніші спроби прориву.
У відповідь на загострення ситуації Генштаб ЗСУ ухвалив рішення про збільшення мобілізаційного резерву ППО, подвоєння кількості чергових змін підрозділів «БУК», NASAMS та «Панцир-С1». Окрему увагу приділено розгортанню додаткових станцій радіоелектронної боротьби, здатних глушити канали керування російських дронів. Минулого тижня в регіони Інституту ракетних загроз доставлено понад 2,5 тисячі нових пускових установок, що мають на меті посилити надійність прикриття стратегічних об’єктів.
Дипломатичний контекст також залишається складним. Мирні переговори між Києвом і Москвою, які нещодавно відбулися в Стамбулі та Лондоні, не дали відчутного прогресу: питання умов припинення вогню та механізмів моніторингу порушень лишаються непримиренними. Україна наполягає на безумовному припиненні обстрілів і виведенні всіх ворожих військ за межі визнаних кордонів, а Росія відкидає будь-які кроки, що нібито «послаблять обороноздатність її західних рубежів».
Експерти в області міжнародної безпеки звертають увагу, що число дронових атак може зрости до тисяч щомісяця, якщо не буде узгоджено контроль за технологічним експортом та впроваджено більш ефективні санкції проти виробників ударних БПЛА. Окрім роботи над дипломатичними рамками, Київ розгортає проєкт з локалізації виробництва ряду ключових компонентів ППО, включно з оптичними сенсорами та системами автономного постачання енергії для мобільних платформ.
Незважаючи на наймасовіші за весь конфлікт масштаби дронових ударів, системна адаптація української оборони показує здатність до швидкого нарощення обороноздатності та гнучкого реагування на нові виклики. Проте подальша стабілізація ситуації вимагатиме комплексного підходу: від оновлення арсеналів та підготовки екіпажів до залучення міжнародних спостерігачів і контролю за експортом військових технологій. Лише завдяки поєднанню політичної волі та технологічних рішень може бути зупинено безконтрольне нарощення ударних дронів, яке загрожує безпеці в Європі.
