Нещодавні заяви та дії президента США Дональда Трампа змушують традиційних союзників та клієнтів американського озброєння переглянути свою оборонну стратегію. Європейські столиці та канадські представники дедалі частіше говорять про зниження залежності від американських систем озброєння. Причиною цього є зростаюча невизначеність у зовнішній політиці Вашингтона, що проявляється як у зміні курсу щодо Росії, так і у непередбачуваних загрозах, спрямованих на союзників НАТО.
За інформацією джерел, наданою кількома високопоставленими політиками Європи, значна частина імпортованого озброєння з останніх років надходить із США. Проте нещодавні кроки Трампа – від призупинення обміну розвідувальними даними з Україною до погроз анексії частин Канади та Гренландії – поставили під сумнів надійність американських гарантій. Американські системи озброєння, зокрема сучасні винищувачі, противоракетні комплекси, а також системи раннього попередження, сильно залежать від регулярних поставок запасних частин, програмного забезпечення та технічних оновлень, що забезпечуються виключно в США. Навіть якщо поняття «kill switch» є перебільшенням, залежність від американської підтримки створює реальну загрозу для користувачів цієї техніки в разі прийняття несподіваних рішень Вашингтону.
Деякі країни, зокрема Канада та Португалія, уже оголосили про перегляд майбутніх закупівель американських винищувачів F-35 від Lockheed Martin. Європейський Союз активно працює над створенням нового механізму фінансування для оборонних потреб, який може призвести до стримування доступу американських компаній до нових кредитних ресурсів. Згідно з планами, майже 65 відсотків вартості оборонної продукції має бути витрачено в межах ЄС, або у співпраці з Норвегією чи Україною. Таке фінансування спрямоване на стимулювання розвитку європейських виробників, що дозволить зменшити залежність від США, хоча будівництво власних систем займе чимало часу та інвестицій.
Європейські політики висловлюють занепокоєння тим, що складні системи, такі як антирракетні комплекси чи бойові дрони, потребують не лише первісної закупівлі, а й постійної підтримки – іноді у вигляді вимог до проведення технічного обслуговування лише кваліфікованими американцями. Це створює додаткові ризики, адже у разі припинення підтримки США, деякі системи можуть фактично вийти з ладу. «Це не просто питання вартості – це питання нашої безпеки. Ми повинні мати гарантії, що наша техніка буде завжди у робочому стані», – зауважив один з високопоставлених європейських чиновників, який бажав залишитися анонімним.
Водночас, багато експертів зазначають, що відмова від американського озброєння у повному обсязі є малоймовірною у найближчі 10 років. США займають провідну позицію у світовій оборонній індустрії, і їхні компанії мають глибокі зв’язки з урядами своїх клієнтів. Так, в умовах непередбачуваності політики Трампа, країни НАТО змушені балансувати між прагненням до незалежності та необхідністю забезпечення інтегрованої оборонної системи, що дозволяє їм ефективно взаємодіяти під егідою спільних стандартів.
Однак, попри те, що існує певна ідея зниження залежності від американських технологій, на практиці країни ЄС мають стикатися з численними труднощами. Європейський оборонний ринок є фрагментованим, і консолідація європейських виробників у єдину систему займає роки. До того ж, стандарти взаємодії між країнами НАТО базуються на уніфікованих системах, розроблених у США. Відхід від американських систем може призвести до зниження взаємодії між союзниками, що, в свою чергу, негативно позначиться на спільній обороноздатності.
Проте країни Європи вже починають роботу над створенням власних платформ і модернізацією арсеналів. Франція, зокрема, є одним із лідерів у цьому напрямку, але вона стикається з опором з боку інших членів ЄС, таких як Нідерланди, Німеччина та Швеція, де оборонна промисловість тісно інтегрована з американськими технологіями. Програмні проекти, спрямовані на розробку нових систем озброєння, потребують не лише фінансових, але й значних часових ресурсів. «Побудова власного оборонного потенціалу – це не миттєвий процес. Це інвестиція у майбутнє, яка може зайняти десятиліття», – зазначає один з експертів.
Також не можна оминути увагою питання міжнародної інтеграції. Багато країн Східної Європи все ще активно використовують застарілі системи, що походять із радянської епохи, але поступово переходять на сучасні американські платформи. У разі відмови від американського озброєння, ці країни можуть опинитися у скрутному становищі, оскільки їм доведеться одночасно модернізувати власні арсенали та налагоджувати взаємодію з союзниками, що мають різні технічні стандарти. Тому питання співпраці із США залишається критично важливим для збереження обороноздатності всіх країн НАТО.
Окрім технічних аспектів, невизначеність у зовнішній політиці США також має економічний вимір. Трампові заяви про можливе відключення систем підтримки та обслуговування озброєння створюють ризик для тих країн, які вже значною мірою залежать від американської оборонної індустрії. «Якщо наші партнери можуть дистанційно вплинути на роботу наших систем – наприклад, вимкнути програмне забезпечення або припинити поставки запасних частин – це стане серйозною загрозою для нашої безпеки», – говорить один із аналітиків оборонного сектора.
Для країн Європи та Канади важливою стає розробка стратегії, що дозволить знизити ризики та диверсифікувати джерела постачання. Проте навіть у разі успішного створення конкурентоспроможних продуктів, заміна американських технологій потребуватиме часу, оскільки це процес, що вимагає перестроювання цілого комплексу виробничих та сервісних ланцюгів. У відповідь на ці виклики Європейський Союз оголосив про новий план кредитування оборонних витрат у розмірі 163 мільярдів доларів, який спрямований на підтримку спільних закупівель і стимулювання розвитку європейських виробників.
Висновком можна сказати, що хоча існує прагнення зменшити залежність від американських систем озброєння, реалії сучасної геополітики та військової інтеграції змушують країни НАТО продовжувати закупівлі у США. При цьому, політики та експерти дедалі більше звертають увагу на необхідність диверсифікації і модернізації власних арсеналів. В умовах непередбачуваності зовнішньої політики США, союзники змушені шукати компроміс між забезпеченням надійності оборони та розвитком власних технологій.
Таким чином, нестабільність політики Трампа стимулює країни Європи та Канади переглядати свої оборонні стратегії. З одного боку, це може сприяти розвитку власної оборонної промисловості та зниженню залежності від американських систем. З іншого – незважаючи на прагнення до самостійності, у короткостроковій перспективі американські технології залишаються основою забезпечення спільної безпеки НАТО. Лише злагоджена стратегія, що поєднує співпрацю з традиційними партнерами та одночасне стимулювання внутрішніх можливостей, зможе забезпечити стабільність та знизити ризики у разі змін у зовнішній політиці США.
Таким чином, суперечності у підходах до забезпечення безпеки викликають значну тривогу серед європейських союзників, що змушує їх переосмислити свою залежність від американського озброєння. Водночас, спільні зусилля для модернізації оборонного потенціалу ЄС та диверсифікації постачальницьких ланцюгів можуть стати важливим кроком на шляху до більшої незалежності та стабільності у регіоні.
