У травні 2025 року американський Конгрес демонструє свою найменш передбачувану поведінку за останні десятиліття. Після провалу генерального податково-імміграційного пакету в бюджетному комітеті Палати представників республіканські «жорсткі лінійники» зупинили рух «One Big, Beautiful Bill Act» (OBBBA), вимагаючи більш жорстких скорочень витрат. Проте ближче до понеділка, 19 травня, троє відмовників підтримали проєкт «присутністю» замість «за», відкривши шлях до наступного етапу розгляду. Це стало короткочасною перемогою спікера Майка Джонсона, але ще більш яскраво висвітлило глибокі розбіжності в партії та дефіцит стабільної більшості — найменшої за сто років.
На фоні конгресних баталій колишній президент Джо Байден несподівано опинився в центрі уваги через діагноз агресивної форми раку простати, який виявився чутливим до гормональної терапії. Для багатьох демократів ця новина стала ударом: після програми «Cancer Moonshot», присвяченої пам’яті його сина Бо, Байден мусить поєднати боротьбу зі своєю хворобою з політичними обов’язками. Швидкий початок лікування та пильний медичний моніторинг сприяють впевненості в можливості керувати країною надалі, але питання лідерства в партії та суспільні дискусії про вік політиків загострюються з новою силою.
Не менш непередбачуваною виявилася зовнішня політика адміністрації Трампа. У понеділок президент проводить телефонні переговори з Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським, прагнучи «зупинити кровопролиття в Україні». Європейські лідери — Стармер, Макрон, Мероні та Мерц — закликали Трампа добитися від Кремля безумовного 30-денного перемир’я. Однак Росія протягом вихідних скинула на Україну майже 400 дронів, демонструючи готовність ескалувати бої, а не йти на поступки. Подібна тактика шантажу ставить під сумнів не лише силу американської дипломатії, а й здатність Конгресу впливати на зовнішню політику через санкції та фінансування оборонних потреб.
У серії візитів на вихідних віцепрезидент Дж. Д. Венс та держсекретар Марко Рубіо зустрілися з президентом Зеленським у Римі, обговоривши суто безумовне перемир’я та подальшу підтримку Києва. Українська сторона наголошує на необхідності тиску на Москву шляхом нових санкцій і політичної ізоляції, тоді як адміністрація Трампа дедалі частіше пропонує Києву «територіальні поступки» в обмін на перемир’я. Такий підхід підриває єдність західного альянсу та ставить під питання довготривалу безпеку Європи.
Паралельно з цим американські католицькі громади звернули увагу на інший аспект візитів — зустрічі Трампа з Папою Лео XIV та звернення лідерів на кордоні з Мексикою. Католицький діяч із Ел-Пасо Руфен Гарсія, який опікується притулками для мігрантів, висловив сподівання, що новий понтифік, маючи американське походження, стане голосом милосердя для тих, хто шукає притулку. Гарсія вважає, що менше політики з Білого дому й більше прямої уваги до потреб мігрантів може змінити суспільні настрої в США.
Ситуація з «One Big, Beautiful Bill Act» залишається невизначеною. Попри тимчасове схвалення бюджетного комітету, законопроєкт мають ще затвердити у Комітеті з правил Палати представників та провести голосування в залі. Тим часом демократи пригрозили маркувати прихильників скорочення Medicaid як «знищувачів соціальної безпеки» напередодні середньострокових виборів 2026 року. Видатки на освіту, інфраструктуру та охорону здоров’я — болючі теми для поміркованих республіканців із «червоних» округів, які бояться втратити підтримку виборців.
З огляду на цю конституційну та політичну невизначеність ключовим буде вміння лідерів домовлятися про компроміси. Спікер Джонсон з одного боку підкреслює «мандат виборців на скорочення витрат», а з іншого — усвідомлює ризик втрати контролю над більшістю. Якщо до середи не вдасться провести голосування в Комітеті з правил, парламентський календар виявиться паралізованим, і «великий урядовий пакет» так і не зрушить із місця до кінця травня.
Водночас ринок фінансування оборони та програм безпеки отримує «другий дих» завдяки планам інвестувати в армію та прикордонні сили. Але без стабільного бюджету й чіткої політичної волі ці ініціативи можуть залишитися лише деклараціями. Міжнародні партнери, зокрема Європейський Союз, уважно стежать за ходом американських процесів, адже від рішень Конгресу залежить доля трансатлантичного альянсу.
Отже, в травні 2025 року Конгрес США стає ареною не лише внутрішньополітичних суперечок, а й майданчиком для глобальних викликів: від непрогнозованого законодавчого процесу й медичного стану колишнього й чинного президентів до геополітичних ставок на війну в Україні та гуманітарну кризу на південному кордоні. Усі ці чинники створюють високий рівень невизначеності, змушуючи очікувати непередбачуваних поворотів і політичних сюрпризів у найближчі тижні.
