Рішення про присвоєння звання «Місто-герой України» давно вийшло за межі символічного жесту. Воно формує іншу карту країни — не адміністративну, а фронтову, де ключовим критерієм стає не статус, а здатність витримати тиск війни. Новий список міст, відзначених президентом, демонструє зміщення цієї карти в бік регіонів, що залишаються під постійною загрозою обстрілів і наступів.
До переліку увійшли міста Донеччини — Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Покровськ і Слов’янськ, а також Гуляйполе й Оріхів на Запоріжжі. Харківщина представлена Куп’янськом, Дніпропетровщина — Марганцем, Нікополем і Павлоградом. Окремо позначені Старокостянтинів, Тростянець і Суми — як вузли тилової стійкості та логістичної витривалості.
Цей перелік не випадковий: кожне з цих міст стало або лінією фронту, або критичною опорною точкою для оборони, евакуації та забезпечення армії. Вони функціонують у режимі постійної загрози, але зберігають управління, інфраструктуру і соціальну тканину. За попереднім аналізом «Дейком», саме такі міста формують новий тип урбаністичної витривалості — коли громада працює як частина оборонної системи.
Сам статус «міста-героя» з 2022 року еволюціонував. Якщо на початку війни він фіксував трагедії та героїзм перших ударів — Маріуполь, Чернігів, Харків — то нині це інструмент визнання довготривалого спротиву. Нові нагороджені міста — це не лише символи минулого, а активні учасники поточної фази війни Росії проти України.
Важливою є й географія: Донеччина і Запоріжжя залишаються зонами постійного військового тиску, тоді як Дніпропетровщина та Сумщина виконують роль буферів і тилових центрів. Харківщина ж поєднує обидві функції — фронтову і логістичну. Це підкреслює, що лінія фронту в Україні давно перестала бути суцільною — вона розпорошена, а разом із нею розподілена і відповідальність громад.
Паралельно з відзнаками для міст відбулося нагородження представників місцевого самоврядування. Це окремий сигнал: держава визнає не лише військовий, а й управлінський фронт. Міські голови, керівники громад і військових адміністрацій фактично виконують функції кризових менеджерів — від енергетики до евакуації.
Розширення списку міст-героїв також має стратегічний вимір. Воно закріплює національний наратив про децентралізований спротив, де ключову роль відіграють не лише столиця чи великі центри, а й середні міста та громади. У цьому сенсі статус стає частиною політики пам’яті та інструментом консолідації суспільства.
Станом на сьогодні вже 26 українських міст мають це звання. Але цифра тут менш важлива, ніж тенденція: відзнака поступово перетворюється на хроніку війни, написану через географію. І кожне нове місто в цьому списку — це не лише знак визнання, а й нагадування про те, що війна триває не на лінії, а в мережі міст, які тримають країну.
