Перші десять днів 2026 року стали холодним душем для ринків: геополітика повернулася в котирування швидше, ніж аналітики встигли оновити моделі. На цьому тлі оборонні акції знову стали «тихою гаванню», але з агресивною дохідністю.
Європейські інвестори реагують нервово не лише на війну в Україні, а й на сигнали зі США. Рейд Вашингтона у Венесуелі та натяки Дональда Трампа щодо контролю над Гренландією підважують довіру до стабільності союзництв.
У результаті «переозброєння Європи» перестає бути багаторічним планом і дедалі більше нагадує кампанію з прискоренням. Директорка з макродосліджень WisdomTree Аніка Гупта прямо говорить: важливо не лише наростити рівень, а й темп реармування.
За попереднім аналізом Дейком, ринок вперше так чітко «оцінює» ризик ненадійності ключового союзника як фінансовий фактор: інвестори купують не просто зброю, а політичну автономію, яку можуть профінансувати бюджети й замовлення.
Статистика січня в Європі промовиста: секторний індекс аерокосмічних і оборонних компаній підскакував до максимумів, випереджаючи широкий ринок. Після подій у Венесуелі папери Hensoldt, Rheinmetall і Renk додавали близько 6–7% за день.
Окремий драйвер — очікування різкого зростання оборонного бюджету США. Reuters повідомляв, що Трамп озвучував ідею бюджету на рівні $1,5 трлн та паралельно просував обмеження на дивіденди й байбеки для підрядників, аби прискорити виробництво.
Парадоксально, але саме американські обмеження здатні підсилити європейських конкурентів. Якщо у США капітал «прив’язують» до заводів, то частина глобального попиту інвесторів може перетекти в ЄС, де виплати акціонерам менш зарегульовані.
Відчуття «секулярної теми» підкріплюють й інвестбанкіри. У Bloomberg наводили розмову клієнта з Bank of America: оборона називалася найкращим довгим трендом «усюди». Це вже не ставка на подію, а на нову норму бюджетів.
Morningstar оцінює потенціал зростання акцій оборонних компаній Європи в середньому до 20% у 2026 році, але з великим розкидом: впливатимуть внутрішні економіки та експозиція до американських витрат. У коментарях фігурує й «ефект Гренландії».
Німеччина — серце цієї історії, бо саме Берлін задає масштаб європейських військових витрат. Не дивно, що Рейнметалл став символом ралі: після стрибка приблизно на 150% у 2025 році акції знову додали близько 22% у січні.
Інвестори дивляться не тільки на бронетехніку й боєприпаси, а й на ланцюги виробництва: оптика, сенсори, РЕБ, ремонтні потужності. Саме тому в Європі поруч із «важкою вагою» типу Rheinmetall зростають і постачальники на кшталт Hensoldt.
Арктичний чинник додає географії переможців. Портфельні менеджери публічно називають Saab і Kongsberg потенційними бенефіціарами напруги довкола Гренландії, бо близькість до Півночі означає політичну видимість і практичні замовлення в НАТО.
Ралі підживлює й ринок капіталу: великі приватні гравці відчули вікно можливостей для IPO. Reuters пише, що Czechoslovak Group (CSG) розглядає лістинг в Амстердамі вже найближчими тижнями, а розміщення може стати одним із найбільших у Європі на старті року.
Показово, що CSG обговорює продаж близько 15% акцій, зберігаючи контроль. Логіка проста: публічний статус дає «акції як валюту» для поглинань у секторі, де попит на боєприпаси й машини штовхає хвилю M&A по всьому континенту.
В Азії оборонні акції теж прискорилися, але з іншим акцентом — на експортних замовленнях. У матеріалах Bloomberg згадували злет Hanwha Aerospace та Hyundai Rotem, а також інтерес до виробників у Японії й Тайвані на тлі очікувань «пакетів» для Близького Сходу.
Це важливо: азійські оборонні компанії стають частиною глобального ланцюга поставок для союзників США і партнерів НАТО, навіть якщо формально вони поза євроатлантичним контуром. Інвестори оцінюють не політичні прапори, а портфелі контрактів і виробничі цикли.
Однак у ралі є й «мінне поле» — оцінки. Reuters звертав увагу: зростання котирувань у Європі випереджає перегляд прогнозів прибутків, і ринку доведеться довести, що бюджетні обіцянки швидко перетворяться на виручку, маржу й грошові потоки.
Саме тут торішній урок болючий: у другій половині 2025-го ентузіазм охолов, коли інвестори не побачили миттєвого «приземлення» держзамовлень у звітах. Оборонний цикл інерційний: контракти довгі, виробництво вузьке, а постачання — поетапні.
Другий ризик — політичний. Будь-який прорив у мирних ініціативах щодо війни в Україні може тимчасово вдарити по настроях, навіть якщо фундаментальна потреба в оборонній інфраструктурі залишиться. Ринок надто швидко купує «страх», але страх не завжди лінійний.
Утім наразі домінує інша логіка: країни закладають довгу холодну епоху зростання витрат на оборону й безпеку. Від ППО до снарядів і кіберзахисту — попит стає структурним, а не реактивним, і саме тому оборонні акції входять у 2026-й із другою хвилею імпульсу.
