П’ятничний удар Верховного суду США по «взаємних» митах не зупинив протекціонізм — він лише змінив його оболонку. Тарифи Трампа повернулися у вигляді нової формули, яка для частини партнерів США виявилася гіршою за попередню.
Білий дім тимчасово спирається на Section 122 (19 U.S.C. §2132) — інструмент «балансу платежів», який дозволяє вводити надбавку до ввізного мита у разі фінансових перекосів. Це рідкісний важіль, але юридично чітко прописаний.
Ключові обмеження закладені в самій нормі: тимчасова надбавка не може перевищувати 15% ad valorem і діє не більш ніж 150 днів, якщо Конгрес не продовжить. Саме тому нинішні митні ставки США виглядають як «місток» до наступної спроби.
За оцінкою редакції «Дейком», головний ефект нової хвилі — навіть не цифра 15%, а злам передбачуваності. Global Trade Alert фіксує, що режим Section 122 (підвищений із 10% до 15%) змінює ефективне тарифне тло й перерозподіляє «переваги» між країнами.
Особливо боляче це вдарило по експорту Великої Британії. Лондон у 2025 році домовився про «преференційний» 10% рівень у рамках U.S.–UK Economic Prosperity Deal, але загальна планка 15% знову поставила під сумнів особливий статус угоди.
Британський бізнес має що втрачати: за офіційним двостороннім фактшитом, експорт товарів до США у чотирьох кварталах до кінця Q3 2025 становив £63 млрд, а під ударом — десятки тисяч експортерів. Торгові палати прямо попереджають про шок для приблизно 40 000 компаній.
Найчутливіші сегменти — автопром і аерокосмічні комплектуючі, де навіть кілька відсотків мита змінюють маржу ланцюгів постачання. Британія вже отримала зниження тарифу на авто до 10% і послаблення для авіасектору — тепер ці домовленості опинилися в зоні «перегляду в процесі».
Політична реакція Лондона показує нерв: чиновники говорять про переговори й «очікування продовження преференцій», але тон уже не тріумфальний. Бізнес-об’єднання попереджають про ризик відкладених інвестицій і втрату замовлень, якщо 15% закріпиться надовше.
Австралія — інший символічний кейс. Країна має FTA зі США з 2005 року, а тому підвищення глобального тарифу сприймається як удар по самій ідеї «союзницької економіки». Канберра публічно заявляє, що вивчатиме всі опції та вимагатиме винятків.
Стратегічність Австралії для США — не стільки в обсягах торгівлі, скільки в сировині. У жовтні 2025 року сторони підписали рамку про спільне забезпечення ланцюгів критичних мінералів і рідкоземельних металів, аби зменшити залежність від Китаю. Нові глобальні тарифи б’ють по довірі до цієї архітектури.
Тут важлива «фізика ринку»: рідкоземи — це не лише видобуток, а переробка, контракти й страхування ризиків. За даними USGS, Австралія у 2024 році видобула близько 13 тис. тонн REO-еквівалента, а також є одним із великих гравців у ресурсній базі — тобто вона критична для диверсифікації.
Проблема в тому, що тарифна турбулентність ріже інвестиційні горизонти. Коли правила змінюються «вихідними», компанії закладають премію за невизначеність: дорожчають кредити, контракти стають коротшими, а ланцюги постачання — обережнішими й повільнішими.
Наслідки не обмежуються англосферою. Аналітичні трекери відзначають, що в новій математиці «в гіршій позиції» опиняються також Японія, Південна Корея та низка країн ЄС — саме ті, з ким США будували технологічні та оборонні кооперації.
Окремий нерв — «накладання» мит. AP звертає увагу, що після судового рішення адміністрація може шукати інші підстави (наприклад, Section 301), а це підвищує ризик, що нові мита додаватимуться поверх старих режимів, а не заміщатимуть їх.
Для американських імпортерів це означає не тільки дорожчі товари, а й хаос у бухгалтерії. AP наводить оцінки, що повернення вже стягнених платежів після судової поразки може сягати $133 млрд, і це загрожує довгою хвилею спорів та заяв на відшкодування мит.
Як виглядає «тарифна температура» в цифрах? Global Trade Alert підрахував, що за 15% надбавки Section 122 середньозважений тариф США стає близько 13,2%, і це змінює конкурентні позиції країн, навіть якщо формально ставка «однакова для всіх».
Це і є парадокс: «глобальні тарифи 15%» начебто рівні, але реальний ефект залежить від товарної структури експорту, попередніх винятків і наявних секторних мит. Саме тому Британія та Австралія відчули удар сильніше, ніж ті, хто й так мав вищі бар’єри.
У правовій площині простір для спорів теж зростає. Section 122 прив’язаний до проблем платіжного балансу й стабільності долара; якщо логіка заходу виглядатиме натягнутою, партнери США можуть готувати оскарження — від національних судів до процедур у системі міжнародної торгівлі.
Найкоротший горизонт — до завершення 150 днів. Далі — або нова правова конструкція у США, або політичні домовленості з винятками для «своїх». FT описує ситуацію як рухому ціль: адміністрація вже сигналізує намір підняти ставку до 15% повністю, а партнери — шукають гарантій.
Для бізнесу це зводиться до трьох практик: перегляд цін у контрактах, страхування валютних ризиків і диверсифікація ринків. Там, де можливо, компанії прискорюватимуть локалізацію виробництва або змінюватимуть маршрути, аби зменшити «тарифне тертя» у ланцюгах постачання.
Політично ж історія демонструє: торговельна угода більше не гарантує стабільності, якщо під нею немає стійкої правової опори й внутрішнього консенсусу у США. У такій моделі навіть союзники починають рахувати не «спецвідносини», а ризики — і це підживлює новий виток торгової війни.
Європа та Азія тепер опиняються перед дилемою: відповідати дзеркально чи терпіти заради ширших безпекових інтересів. Для Британії й Австралії це ще й перевірка, наскільки геополітичні союзи витримують конфлікт навколо митних ставок США.
