У залі прильотів Міжнародного аеропорту Муана розігрувалися сцени розпачу. Плач і крики розривали повітря, поки родичі пасажирів літака Jeju Air, що розбився, чекали на будь-які звістки про своїх близьких.
Сімейний біль: перші години після катастрофи
Молоді люди обіймали старших, які не могли стримати сліз. Чоловіки й жінки намагалися знайти сили підтримувати одне одного, але атмосфера в залі була наповнена відчаєм.
68-річний Чан Гу Хо прибув до аеропорту разом зі своєю дружиною з міста Мокпо. П’ятеро членів їхньої родини були на борту літака: сестра його дружини, її донька з чоловіком і двоє онуків. «Ми приголомшені», — сказав він, сидячи поруч із дружиною, яка не могла знайти слів через сльози.
Процес ідентифікації: болісне очікування
У той час як у залі прильотів сім’ї чекали новин, у закритій зоні аеропорту чиновники займалися ідентифікацією тіл, які вже були знайдені. Періодично офіційні особи виходили до натовпу з оновленою інформацією про кількість підтверджених загиблих.
Близько 16:30 було оголошено, що ідентифіковано 22 жертви. Кожне нове ім’я викликало хвилю емоцій: сльози, зойки і розпач. Деякі люди у натовпі кричали: «Говоріть голосніше!» або «Роздрукуйте імена!».
Після напруженого очікування списки з іменами загиблих були вивішені на стіні залу. Люди миттєво кинулися до них, шукаючи серед них імена своїх рідних. Серед перших 22 імен, за даними чиновників, були тільки громадяни Південної Кореї — від 23-річної бортпровідниці до 78-річного пасажира. Пізніше пожежні служби повідомили, що вдалося ідентифікувати тіла 65 осіб.
Тимчасове житло встановлюється для сімей у міжнародному аеропорту Муан. Чанг Лі
Організація для родичів: тимчасові заходи в аеропорту
У залі вильотів аеропорту були встановлені тимчасові намети для родин пасажирів і членів екіпажу. У цей час за межами терміналу спостерігалися затори, викликані автомобілями, що прибували з усієї країни. Деякі водії залишали свої авто просто на узбіччях доріг, щоб швидше дістатися до будівлі аеропорту. Потік людей, які йшли пішки, не припинявся навіть пізно ввечері.
Тривожне очікування без відповідей
Пані та пан Чан, які прибули до аеропорту близько полудня після отримання дзвінка від місцевої адміністрації, все ще залишалися без відповіді на питання про долю своїх близьких через шість годин після аварії. «Схоже, це буде довга ніч», — сказав пан Чан, виснажений і безпорадний.
Сила людського духу та незламна надія
Серед усіх емоцій, що вирували в аеропорту, відчувалася незламна сила духу людей, які підтримували одне одного. Незважаючи на розпач, родичі і друзі пасажирів продовжували чекати, сподіваючись на бодай якусь інформацію, яка могла б принести хоч трохи ясності в цю трагедію.
Реакція суспільства: співчуття і допомога
Аварія Jeju Air стала великим потрясінням для країни, викликавши хвилю співчуття та підтримки з боку громадськості. Місцеві волонтери доставляли воду й їжу до аеропорту, а лікарі та психологи пропонували допомогу родичам.
Поки чиновники продовжують розслідування та ідентифікацію загиблих, країна залишається єдиною у своїй підтримці тих, хто постраждав від трагедії. Як повідомляє газета Дейком, аеропорт Муана став центром людських емоцій, де біль, надія і співчуття злилися в одне ціле, нагадуючи про цінність кожного життя.
