Геополітичний провал: удар по іміджу Росії
У 2015 році Путін зробив збереження режиму Асада своєю особистою місією, направивши значні військові ресурси для запобігання його падінню. Однак дев’ять років по тому режим Асада впав, продемонструвавши обмеженість російської військової могутності.
“Система російської присутності на Близькому Сході, яку будували протягом останніх 10 років, у мить перетворилася на пережиток минулої епохи,” — написав Михайло Ростовський у прокремлівській газеті Московський комсомолець.
Це падіння також підриває головну тезу Путіна про те, що Росія ніколи не покидає своїх союзників. Тепер очевидно, що Москва більше не має ресурсів для одночасного ведення війни в Україні та підтримки своїх позицій у Сирії.
Втрата баз: ризики для військової стратегії
Однією з ключових цілей Росії у Сирії було утримання військових баз у Тартусі та Хмеймімі, які забезпечували стратегічний доступ до Середземного моря. Ці бази також були важливими логістичними вузлами для російських операцій в Африці.
Попри домовленості з головною повстанською групою, «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ), про тимчасове невтручання, довгострокове майбутнє баз залишається під питанням.
“Домовлятися про безпечний вихід — це одне, але залишити там війська, які майже десятиліття бомбардували цивільних, навряд чи можливо,” — зазначив Чарльз Лістер із Middle Eastern Institute.
Російські кораблі вже залишили порт Тартус і дрейфують у відкритому морі, що вказує на можливість евакуації. Однак вивезення техніки з Хмеймім потребує сотень польотів важких транспортних літаків, що є складним завданням.
Росія втратила вплив на Близькому Сході
Падіння Асада оголило слабкість російської зовнішньої політики. ХТШ, яка раніше засуджувала російські авіаудари, наразі зберігає мовчання, але її майбутнє ставлення до Росії залишається під питанням. Раніше Москва інвестувала мільярди доларів у підтримку Асада, використовуючи конфлікт як полігон для випробування своєї військової техніки.
“Ми потрібні Сирії раніше, але сьогодні ніхто нас там не потребує,” — написав російський військовий блогер у Telegram. — “Ми втрачаємо Близький Схід.”
Провали розвідки і паралелі з Україною
Падіння режиму стало ще одним епізодом у серії провалів російської розвідки. Серед них — недооцінка опору України під час вторгнення у 2022 році, бунт ПВК «Вагнер» у 2023 році, а також неспроможність передбачити інші регіональні виклики.
Росія також зазнала критики через підтримку корумпованого та слабкого сирійського режиму. Башар Асад утримував владу завдяки жорстоким репресіям, масовим затриманням та економічному занепаду. За даними Сирійської мережі з прав людини, російські удари в Сирії до 2023 року забрали життя майже 7,000 мирних жителів, серед яких понад 2,000 дітей.
Глобальні наслідки для Путіна
Аналітики вважають, що падіння Асада стане серйозним ударом для Путіна в очах лідерів Близького Сходу та Африки, де він намагався закріпити вплив.
“Це демонструє, що Росія більше не здатна підтримувати своїх союзників,” — зазначив Руслан Сулейманов із Інституту розвитку і дипломатії.
З огляду на зростаючий тиск через війну в Україні, Росія вже не може ефективно підтримувати своїх партнерів. Сирія, яка мала стати символом відновлення глобального впливу Москви, тепер нагадує про стратегічний провал.
Майбутнє Росії на Близькому Сході
Падіння Асада, ймовірно, спричинить суттєве скорочення ролі Росії в регіоні, адже нові сирійські лідери не мають підстав співпрацювати з Москвою, яка роками підтримувала їхній найжорстокіший режим. Замість цього, інші гравці, такі як Туреччина, посилюють свій вплив, зменшуючи шанси Росії на відновлення своїх позицій у Сирії.
“Сирійський проєкт був надто важливим для Путіна, але він сам проґавив момент, коли міг змінити ситуацію,” — підсумував російський аналітик Руслан Пухов.
Тепер для Росії сирійська авантюра стане не прикладом успішного втручання, а символом надмірних амбіцій і обмежених можливостей.
