Палестинське питання знову стало в центрі світової дипломатії. Президент Палестинської автономії Махмуд Аббас під час виступу на Генасамблеї ООН заявив, що палестинський народ ніколи не залишить своєї землі. Він засудив воєнні дії Ізраїлю в Газі, назвавши їх «геноцидом», та закликав до створення сучасної демократичної держави Палестина.
Важливим акцентом стала заява, що ХАМАС не матиме політичного майбутнього в управлінні Газою після завершення війни. Аббас підкреслив, що Палестина не прагне збройної держави, а ставить за мету мирне співіснування. Така риторика була спрямована на те, щоб відокремити офіційну владу від радикальних угруповань, які втратили підтримку на міжнародній арені.
Аббас виступав дистанційно з Рамалли, адже США відмовили його делегації у в’їзді. Цей факт символічно продемонстрував напруженість між Вашингтоном і Палестинською автономією. Попри це, зал залишався переважно прихильним до його заяв, оскільки понад 150 країн уже визнали палестинську державність.
Особливу увагу приділили позиціям європейських держав. Франція, Велика Британія, Канада, Бельгія та Австралія приєдналися до визнання Палестини. Це стало дипломатичним проривом для Аббаса, який нагадав, що його влада визнавала право Ізраїлю на існування ще у 1988 та 1993 роках. Він наголосив, що Газу не можна відокремити від майбутньої палестинської держави.
Ізраїльські чиновники жорстко відреагували. Міністр закордонних справ Гідеон Саар назвав заяви Аббаса «порожньою риторикою». Прем’єр-міністр Ізраїлю також заявив, що «ніякої палестинської держави не буде». Це вкотре підкреслило глибокий розкол у питанні майбутнього регіону.
Ситуація ускладнюється й внутрішніми проблемами Палестини. Аббас залишається на посаді з 2005 року, попри закінчення президентського мандата. Він критикується за концентрацію влади, придушення опозиції та відсутність виборів. Опитування показують, що більшість палестинців бажають його відставки. Та водночас саме він зміг об’єднати міжнародну підтримку у питаннях державності.
Паралельно, ХАМАС відкинув будь-які твердження про своє усунення від управління Газою. В організації заявили, що не складуть зброю, доки триває окупація, і наполягають на національній єдності для збереження боротьби. Ця позиція вступає в прямий конфлікт з баченням Аббаса, який вважає лише дипломатію шляхом до миру.
На тлі цих суперечностей воєнні дії тривають. За даними палестинських структур, у Газі загинуло понад 64 тисячі людей, серед яких чимало мирних жителів. Ізраїль своєю чергою нагадує про атаку ХАМАС 7 жовтня 2023 року, яка призвела до загибелі 1200 людей та викрадення понад 200 осіб. Ця трагедія й стала відправною точкою нинішньої війни.
Гучною стала й заява президента США Дональда Трампа, який нібито запевнив арабських лідерів, що не дозволить Ізраїлю анексувати Західний берег у відповідь на визнання палестинської держави. Це свідчить про те, що навіть у Вашингтоні визнають небезпеку неконтрольованого розширення конфлікту.
Майбутнє Палестини залишається невизначеним. З одного боку — зростаюче міжнародне визнання, що може зміцнити позиції Аббаса. З іншого — відсутність внутрішньої єдності та категорична відмова Ізраїлю від будь-яких поступок. Війна в Газі стала головним випробуванням для всієї системи міжнародної безпеки, адже поставила під сумнів ефективність дипломатії.
Для світової спільноти головним викликом є поєднання вимог справедливості та безпеки. Визнання палестинської держави дедалі більше стає нормою, але питання гарантій миру та запобігання новим нападам досі відкрите. Саме тому в промові Аббаса так багато говорилося про мир, демократію та відмову від зброї як головний принцип майбутнього.
Сьогоднішні події підтверджують, що конфлікт між Ізраїлем і Палестиною виходить за межі регіональної проблематики. Він впливає на глобальну політику, енергетичну безпеку, співпрацю в ООН і формування нового світового порядку. І питання, хто і якою буде майбутня Палестина, залишається центральним для всього Близького Сходу.
