Впродовж століть Папські базиліки Риму були місцями вічного спочинку понтифіків, від розкішних мармурових саркофагів до простих плит. Папа Франциск, який правив 12 років, обрав для себе особливу, але напрочуд скромну дорогу: у своєму заповіті він просив поховати його «в землі» під простою гробницею зі сталіграфним написом «Franciscus», без жодного надмірного декору. Це бажання виконується в древній базиліці Santa Maria Maggiore, де за кілька кроків від його могили розташована каплиця з іконою Salus Populi Romani, до якої він ставав на коліна на початку й наприкінці кожного апостольського візиту.
Функція Santa Maria Maggiore в житті Франциска розпочалася з перших днів його понтифікату: тут він возносив молитви перед від’їздом у пастирські подорожі й повертався сюди після виписок із лікарні. Останній раз він відвідав базиліку 23 березня, самотньо вимовивши прохання, не сходячи з машини після 38-денного перебування в госпіталі Джемеллі. У запису від 29 червня 2022 року Франциск зазначив: «Я бажаю, щоб мій останній земний шлях завершився в цій давній марійній святині». Його прохання відкрило нову сторінку в історії папських поховань, де простота й глибока символіка беруть гору над пишністю монументів.
У контексті папських усипальниць вибір Франциска вигідно відрізняється від традиційних монументів у Соборі Святого Петра. Там спочивають 91 папа — від ренесансних творів Антоніо Канова до барокових шедеврів Берніні. Найбільш відомі — надгробки Павла III і Урбана VIII, що «дивляться» один на одного з обох боків Алтаря Катедри святого Петра; під час недавньої реставрації майстри зняли стару копоть, відкривши блиск позолоти, прихований століттями. А пам’ятник для Юлія II, спроєктований Мікеланджело зі знаменитим «Мойсеєм», так і не опинився в Соборі, а був встановлений у Сан-П’єтро ін Вінколі.
Його безпосередні попередники також обрали стриманість. Іван Павло II (†2005) спочиває в саркофазі в правій наві Собору Святого Петра, поєднуючи класику й мінімалізм, а Бенедикт XVI (†2022) обрав ще простішу плиту в Ватиканських гротах. Франциск пішов далі, висловивши побажання бути серед семи інших пап у Santa Maria Maggiore, де завжди панує спокій і спільні молитви.
Кардинал Роландас Макрикас, співархіпрестор базиліки, розповів, що Франциск просив використати для гробниці «лігурійський камінь» на згадку про італійське коріння його родини. Цей матеріал, простий на вигляд, утілює поєднання пам’яті про батьків та усвідомлення єдності поколінь. На фрагменті надгробка зберігся лише напис «Franciscus» і невелика репродукція пекторального хреста — без мармуру, колонад чи барокових прикрас.
Урочисте відкриття гробниці відбулося, коли базиліка зранку була відкрита для вірян, а вдень тимчасово закрита для кардиналів, які провели тут вепсери біля нової усипальниці. У залі, де за століття лунали найважливіші молитви Риму, тепер ще сильніше відчувається присутність папи, який поєднав у своєму житті слідування традиціям із прагненням до простоти.