Україна і США: партнерство чи вимушена угода?
Зустріч Зеленського і Трампа у Білому домі є кульмінацією кількох тижнів дипломатичних маневрів. У центрі уваги – угода щодо передачі США прав на видобуток рідкоземельних металів в Україні.
Попри те, що Київ сподівається отримати більш чіткі гарантії безпеки, самі переговори проходять у складній атмосфері. Минулого тижня Трамп звинуватив Україну в початку війни та назвав Зеленського «диктатором без виборів».
Пізніше він намагався згладити ситуацію, уникаючи прямих відповідей щодо своїх слів.
«Я це сказав? Не можу повірити, що я це сказав», – відповів Трамп, коли журналісти нагадали йому про його заяви.
Такі випади контрастують із його риторикою щодо Путіна, якого він називає «розумним» та «дуже хитрим», а також заявами про те, що російський президент «стримає своє слово», якщо буде підписана мирна угода.
Що отримає Україна: ресурси vs безпека
Очікується, що сьогодні в Білому домі Україна та США підпишуть угоду, за якою Київ передає 50% доходів від видобутку нафти, газу та рідкоземельних металів у спеціальний фонд, частково контрольований Вашингтоном.
Трамп називає це «економічним проривом» і «вигідною угодою» для обох сторін. Однак Зеленський підкреслює, що ця домовленість не є самоціллю, а її реалізація залежатиме від гарантій безпеки з боку США.
«Між першим і другим кроком ми повинні розуміти, де ми стоїмо у відносинах із США», – сказав Зеленський.
Таким чином, Київ використовує економічну угоду як важіль у переговорах, даючи зрозуміти, що вона може «зникнути», якщо США не підтримають Україну в питаннях безпеки.
Політичні розбіжності: що очікувати від Трампа?
1. Гарантії безпеки та мирні переговори
Попри заяви Трампа про бажання швидко закінчити війну, Україна досі не отримала запрошення на переговори, які США проводять із Росією в Саудівській Аравії.
Київ наполягає на участі у мирних переговорах і наголошує, що не прийме угоди без власної присутності. Досвід Мінських домовленостей, які лише відтермінували повномасштабне вторгнення, робить цей момент критично важливим для української сторони.
2. Американська військова підтримка
Європейські лідери, зокрема прем'єр Британії Кір Стармер та президент Франції Еммануель Макрон, закликали США взяти участь у гарантіях безпеки України.
Великобританія вже розглядає можливість розміщення 30-тисячного європейського миротворчого контингенту, але цей план передбачає підтримку США – постачання систем ППО, розвідданих та авіаційного контролю.
Проте Трамп уникає конкретних обіцянок.
«Ми матимемо дуже хорошу зустріч. У мене багато поваги до нього», – сказав Трамп, не відповівши на запитання про гарантії безпеки для України.
Його адміністрація неодноразово підкреслювала, що пріоритет США – Азія, а не Європа, і закликала ЄС самостійно піклуватися про свою оборону.
3. Російські активи як фінансовий ресурс
Один із ключових моментів переговорів – можливе розмороження 300 мільярдів доларів російських активів, заморожених у США та Європі.
Зеленський пропонує використовувати ці кошти як основу для інвестицій у видобуток мінералів, які надалі стануть частиною спільної економічної угоди з Вашингтоном.
Наразі Україна отримує кредити під проценти з цих активів, але не має доступу до самих коштів. Позитивне рішення щодо цього питання може стати серйозним фінансовим проривом для Києва.
Що далі: три можливі сценарії
1. США надають гарантії безпеки
Україна отримує місце за столом переговорів із Росією.
США підтримують ідею миротворчої місії.
Економічна угода набуває чинності.
2. США ухиляються від зобов’язань
Київ не отримує безпекових гарантій.
Угода щодо ресурсів залишається на папері, оскільки її має ратифікувати український парламент.
Україна змушена шукати інші варіанти захисту – через ЄС чи НАТО.
3. Київ загальмовує економічні домовленості
Україна використовує ресурсну угоду як інструмент тиску на Вашингтон.
Паралельно Київ веде переговори з ЄС та Великобританією щодо розширення допомоги.
Це може уповільнити залучення іноземних інвестицій.
Попри демонстративну ввічливість, переговори Зеленського і Трампа є складним балансуванням між економічними вигодами та політичними реаліями.
- Україна хоче безпекових гарантій та участі у переговорах, але поки не отримує чітких відповідей.
- США зацікавлені у ресурсах України, але не хочуть брати на себе зобов’язання щодо її захисту.
- Європа готова допомагати, але її можливості обмежені без підтримки Вашингтона.
Врешті-решт, майбутнє співпраці України з США залежить від того, чи готовий Київ торгуватися і наполягати на своїх умовах, або ж змушений буде приймати ультиматуми.
Зустріч Зеленського і Трампа може стати або новим етапом стратегічного партнерства, або ще одним випробуванням для України в її боротьбі за незалежність та безпеку.
