Український військовий із позивним «Суворий» провів п’ять днів у смертельній пастці між життям і загибеллю. Отримавши поранення в ногу від удару російського дрона, він мусив повзти десятки кілометрів по лісосмугах і полях Донеччини, ховаючись у канавах і прикриваючи себе гілками та землею, щоб уникнути ока російських безпілотників.
Його історія стала символом того, наскільки небезпечним і непрогнозованим став фронт, де дрони перетворили лінію зіткнення на «зону смерті». За словами військового, він спочатку намагався йти, але нога швидко втратила чутливість.
Тоді разом із побратимом вони почали рухатися поповзом, метр за метром, ризикуючи кожної хвилини потрапити під нову атаку.
«Я зрозумів, що якщо залишуся — загину. Сказав товаришу: або ми звідси вибираємося, або нас тут не стане», — пригадує боєць.
Їх переслідував ще один російський дрон-камікадзе, який влучив повз, але міг завершити їхню втечу. Вижити допомогли витривалість, дисципліна та постійне маскування у канавах і під кронами дерев.
Військовослужбовець 115-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України допомагає своєму пораненому побратиму, поки військовослужбовці доставляють поранених солдатів до пункту медичної стабілізації, на тлі нападу Росії на Україну, поблизу лінії фронт — Софія Гатілова
Ситуація на фронті у північній частині Донеччини, де воював «Суворий», залишається складною. Російські війська останніми тижнями змогли просунутися вперед, створивши додаткову загрозу українським гарнізонам.
У цих умовах будь-яка евакуація поранених перетворюється на майже нереальне завдання: медики вже не можуть під’їхати до передової, як це було у перші місяці повномасштабного вторгнення.
Дрони, оснащені камерами і вибухівкою, фактично заблокували швидкі евакуації. За оцінками аналітиків, «зона ураження» тепер простягається на понад 10 кілометрів по обидва боки лінії фронту.
Це означає, що поранені змушені або довго чекати під загрозою нових атак, або, як «Суворий», шукати шанс на порятунок самотужки.
П’ятиденна втеча закінчилася тим, що йому вдалося дістатися до своїх. Бійця забрали до стабілізаційного пункту його бригади, де він отримав першу допомогу.
Військовослужбовець 115-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України допомагає своєму пораненому побратиму, поки військовослужбовці доставляють поранених солдатів до пункту медичної стабілізації, на тлі нападу Росії на Україну, поблизу лінії фронт — Софія Гатілова
«3 вересня у мого сина був день народження. Виходить, що саме я отримав подарунок — я залишився живим», — зізнався військовий.
Історія «Суворого» — це нагадування про нову реальність війни, де кожен метр на фронті може коштувати життя, а дрони перетворюють поле бою на безперервне полювання.
Водночас вона свідчить про незламність українських солдатів, які, навіть залишившись сам на сам із пораненням та ворогом, продовжують боротися за право жити й повернутися додому.
