У понеділок держсекретар США Марко Рубіо виступив у Будапешті з промовою на підтримку прем’єр‑міністра Віктора Орбана напередодні парламентських виборів у квітні 2026 року. Він наголосив на «особистісній зв’язці» між Орбаном і президентом Дональдом Трампом, що, на думку Вашингтона, є критично важливою для стратегічних інтересів у Центральній Європі.
Рубіо зазначив, що Трамп «глибоко відданий успіху» Орбана, бо успіх Угорщини у регіоні визначальними є для безпеки Заходу й посилення трансатлантичних відносин. Це твердження пролунало на тлі поглиблення міжнародної уваги до угорських виборів, позиціювання Угорщини щодо війни в Україні та ролі у ЄС.
У своїй промові Рубіо також торкнувся питань міграції, безпеки й співпраці з традиційними союзниками, підкресливши, що співпраця з Орбаном дає Сполученим Штатам «стійкого партнера». Підкреслена адміністрацією увага до Угорщини викликає занепокоєння серед частини західних політиків, які вважають, що така відкритість може розглядатися як втручання у внутрішній політичний процес.
За даними газети Дейком, лінія підтримки з боку високопоставлених американських посадовців вписується у ширший контекст зміни геополітичних балансов, де союзні відносини зі східноєвропейськими лідерами стають дедалі помітнішими. Така дипломатія може мати вплив на внутрішню політичну динаміку в Угорщині напередодні голосування.
Угорщина готується до парламентських виборів 12 квітня 2026 року, що можуть стати найскладнішими для Орбана з моменту приходу до влади у 2010 році. Багато опитувань показують, що його партія «Фідес–KDNP» втрачає підтримку, а новий опозиційний рух Tisza на чолі з Петером Мадьяром суттєво нарощує електоральну підтримку.
Мадьяр, колишній соратник Орбана й виходець зі структури «Фідес», очолив партію Tisza і позиціонує її як проєвропейську силу, що обіцяє боротьбу з корупцією, відновлення верховенства права та покращення відносин з ЄС. Його партія конкурує з Орбаном у передвиборчих опитуваннях, і деякі з них дають їй помітну перевагу.
Підхід Орбана до кампанії останніми місяцями включає різкі випади проти ЄС, який, на його думку, є «істотною загрозою» для Угорщини, і акцент на національний суверенітет. Він також звинувачує Брюссель у втручанні в внутрішні справи держави, а опозицію — у просуванні зовнішніх інтересів.
Європейська Комісія протягом останніх років блокувала значну частину коштів ЄС для Будапешта через занепокоєння щодо правових стандартів, незалежності судової системи та корупції. Частина цих фондів і надалі залишається замороженою, що створює додатковий тиск на угорський уряд і динаміку виборів.
Інша стратегія, до якої вдається Орбан, пов’язана з анти‑ЄС риторикою і зверненням до консервативної бази, зокрема використання тем безпеки, традиційних цінностей та несприйняття зовнішнього тиску. Ця тактика може мобілізувати певні сегменти виборців, але водночас може відштовхувати поміркованих громадян.
Аналітики зазначають, що ролі зовнішніх гравців у кампаніях за кордоном завжди є чутливою темою, особливо коли мова йде про високопоставлені підтримки з боку іноземних лідерів. Заяви Рубіо про підтримку Орбана можуть зміцнити міжнародні позиції угорського прем’єра, але також можуть бути використані опозицією як аргумент для критики проти нього.
Одночасно Орбан намагається показати, що його політика забезпечує стабільність у регіоні та вигоди для Угорщини, включно з можливими економічними угодами, енергетичною співпрацею та іншими напрямами співпраці зі Сполученими Штатами. Це вкладається у його ширшу стратегію зовнішньої політики, орієнтованої на баланс між Заходом і Сходом.
Водночас опозиція закликає до більшої прозорості, незалежних судів і відновлення демократичних норм, критикуючи довгу домінацію Орбана в політичній системі та звертаючи увагу на економічні й соціальні проблеми, що накопичились за роки його правління.
Питання зовнішнього впливу на вибори — це не лише дипломатична риторика, а й виклик для самої системи міжнародних відносин, яка повинна балансувати між повагою до суверенітету країн і захистом демократичних стандартів.
Якщо Орбан здобуде новий мандат, це може означати подальше зміцнення його курсу, який включає консолідацію влади, обмеження ролі незалежних інституцій і посилення націоналістичних тенденцій. Це може також змінити баланс сил у ЄС і в трансатлантичних відносинах.
У свою чергу, перемога опозиції може призвести до нової хвилі реформ і перезапуску відносин з Брюсселем, відновлення европейської інтеграції та посилення євроатлантичних зв’язків. Це могло б вплинути на позицію Угорщини щодо війни в Україні, питання безпеки й регіональної співпраці.
