Ніч після завершення оголошеного «перемир’я» виявилася короткою і передбачувано жорсткою. Росія відновила масовані атаки ударними безпілотниками, випустивши майже сотню апаратів різних типів. Інтенсивність і структура удару не залишають сумнівів: пауза була не спробою деескалації, а тактичною перервою.
Починаючи з 00:10 13 квітня, український повітряний простір атакували 98 дронів — від іранських Shahed до менш публічних, але дедалі частіше застосовуваних «Гербера» та «Італмас». Близько двох третин становили саме «Шахеди», які залишаються основним інструментом нічного терору та виснаження протиповітряної оборони.
До 8 ранку українські сили ППО знищили або подавили 87 цілей. Це високий показник ефективності, але він не скасовує ключового факту: навіть одиничні прориви залишаються достатніми для точкових уражень і психологічного тиску.
Як раніше відзначав «Дейком», масовані атаки дронами перестали бути лише засобом ураження — вони перетворилися на інструмент системного виснаження. Кожна нічна хвиля — це не лише ризик ударів по інфраструктурі, а й тестування ресурсів оборони: боєкомплекту, радіоелектронної боротьби, мобільності підрозділів.
Цього разу зафіксовано влучання дев’яти ударних дронів у дев’яти різних локаціях. Ще одна точка постраждала від падіння уламків збитих апаратів. Така географія вказує на розосереджений характер атаки — ворог не концентрується на одному об’єкті, а намагається розтягнути систему реагування, змусити її працювати на межі.
Ключову роль у відбитті атаки знову відіграла багатошарова оборона: авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи радіоелектронної боротьби, мобільні вогневі групи та безпілотні системи. Саме поєднання цих елементів дозволяє тримати високий відсоток перехоплень навіть при зростанні кількості цілей.
Втім, сама конфігурація атаки сигналізує про зміну підходу з боку Росії. Поряд із добре відпрацьованими «Шахедами» активно використовуються дешевші й технологічно простіші дрони. Їхня функція — не точність, а масовість. Вони змушують ППО витрачати ресурси, відкривають «вікна» для більш небезпечних апаратів і ускладнюють радарну картину.
Це означає, що дронова війна входить у фазу економіки масштабів. У ній важливі не лише характеристики конкретного безпілотника, а співвідношення вартості атаки й вартості її відбиття. Саме тому кожна нічна атака дедалі більше схожа не на разову операцію, а на частину довготривалої кампанії виснаження.
Формальне завершення «перемир’я» лише підкреслило цей тренд. Пауза не змінила інтенсивності війни — вона лише відклала наступний удар. І ніч на 13 квітня показала: у логіці цієї кампанії паузи не мають самостійної цінності. Вони лише створюють ілюзію тиші перед черговою хвилею.
