У відповідь на безпрецедентний тиск суспільства та міжнародної спільноти, Верховна Рада України 1 серпня 2025 року ухвалила закон про відновлення повноважень Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Цей крок став реакцією на гучний скандал, спричинений попереднім рішенням президента Володимира Зеленського, який підписав закон, що послаблював незалежність цих органів.
Закон, ухвалений парламентом 331 голосом із 340 присутніх, став знаковим прецедентом — уперше з початку повномасштабного вторгнення Росії засідання транслювалися у прямому ефірі. Громадяни, які зібралися під будівлею парламенту, аплодували рішенню, сприймаючи його як перемогу демократії.
Криза почалася 22 липня, коли Зеленський підписав закон, що фактично підпорядковував НАБУ та САП Офісу генерального прокурора. Цей крок викликав шквал критики — як всередині країни, так і серед європейських партнерів. Особливо різко відреагував Євросоюз, який наголосив, що незалежність антикорупційних органів — одна з ключових умов для вступу України в ЄС.
Зеленський, виступаючи після ухвалення нового закону, визнав помилку і заявив, що «державі важливо чути думку суспільства». За його словами, ухвалений документ гарантує незалежність слідчих і прокурорів, а також підтверджує демократичний характер державного управління.
Єврокомісія оперативно привітала нове законодавство, наголосивши, що воно «відновлює ключові гарантії незалежності антикорупційних органів». Представник Єврокомісії Гійом Мерсьє підкреслив, що для подальшого просування на шляху євроінтеграції Україна має безперервно посилювати механізми верховенства права.
Цей інцидент продемонстрував, наскільки важливо для міжнародної спільноти, зокрема Європейського Союзу, дотримання Україною антикорупційних стандартів. Уже через кілька днів після підписання суперечливого закону Брюссель повідомив про замороження 1,5 млрд євро з пакету допомоги на суму 4,5 млрд євро, прив’язуючи виплати до досягнення показників у сфері доброго врядування.
Обидва антикорупційні органи, що опинилися в центрі уваги, були створені за підтримки Заходу ще у 2015 році. Їх завдання — розслідувати злочини високопосадовців, зокрема депутатів та міністрів. За даними НАБУ, з 2016 року було відкрито провадження проти 71 народного депутата, 42 з яких — уже під час повномасштабної війни.
Серед основних обвинувачень — незаконне збагачення, зловживання службовим становищем, недостовірне декларування майна, розкрадання державного майна. У НАБУ наголошують: закон має бути єдиним для всіх, незалежно від статусу.
Гучна реакція суспільства не змусила себе чекати: у Києві відбулася найбільша з 2022 року акція протесту, яка зібрала близько 10 тисяч осіб. Організація відбувалася через месенджери, зокрема Telegram, де за кілька днів чат виріс до понад 3 000 учасників.
Однією з лідерок руху стала 23-річна Зінаїда Аверіна — фахівчиня з зеленої енергетики, яка раніше не була активісткою. «Я зрозуміла, що перетнута червона лінія. Якщо ми промовчимо зараз — далі буде тільки гірше», — сказала вона.
Попри масштаби протестів, активісти наголошували: їхня мета — не повалення уряду чи Зеленського, а повернення повноважень антикорупційним органам. Це принципове питання не лише для демократії, а й для ефективного ведення війни та боротьби за вступ до ЄС.
«Корупція — це те, чим Кремль може скористатися, — зазначали протестувальники. — Вона знижує ефективність мобілізації, закупівель і підриває довіру західних союзників».
Народний депутат Ярослав Железняк під час виступу у Верховній Раді підняв картонний плакат зі словами: «Люди з картонками — це сила», віддаючи шану громадському спротиву.
Дійсно, ця історія стала нагадуванням: в умовах війни Україна не може дозволити собі відступати від принципів, за які вона воює. І хоча Зеленський зумів виправити помилку, його репутація як реформатора зазнала удару.
У контексті європейської інтеграції подібні маневри — особливо небезпечні. Країни ЄС пильно спостерігають за виконанням реформ, і будь-які спроби згортання незалежності інституцій можуть відкласти чи навіть зірвати процес вступу.
Цей інцидент також продемонстрував нову силу громадянського суспільства. Молодь, яка виросла після Революції Гідності, чітко усвідомлює загрози авторитаризму. Вони не готові мовчки спостерігати за концентрацією влади, навіть під приводом воєнного часу.
У перспективі цей випадок може стати поворотним: або Україна втримає курс на демократичні інститути, або повернеться до ручного управління, прикриваючись надзвичайним станом.
