У контексті зусиль адміністрації Трампа зі зігрівання відносин із Москвою та пошуків компромісів для припинення війни в Україні, Росія зробила несподіваний крок: тепер британці стали публічним ворогом номер один для Кремля. В останніх тижнях російська пропаганда та спецслужби знову й знову підкреслювали, що Лондон, за їхніми словами, виступає головним «агресором» Заходу, який сприяє загостренню конфлікту та спричиняє хаос у світі.
За даними Російської зовнішньої розвідки (SVR), «Лондон сьогодні, як на порозі обох світових воєн минулого століття, виступає як головний глобальний «воєнний загрозник».» У публічній заяві агентства звучить рішучий заклик: «Час настав розкрити їхні плани та надіслати чітке повідомлення «зрадницькому Альбіону» та його елітам: ви не досягнете успіху». Це висловлювання відображає давні суперечності між Росією та Британією, корені яких сягають ще часів Кримської війни, коли Лондон грав ключову роль у поразці Російської імперії.
Нині, коли адміністрація Трампа прагне відновити діалог із Москвою для укладення мирного договору в Україні, російські політичні кола повертаються до історичних образів. Три російські високопосадовці, які бажали залишитися анонімними, зазначили, що Британія тепер розглядається як головний ворог, оскільки саме Лондон, за їхньою думкою, сприяє загостренню конфлікту, фінансує та тренує українські сили, а також виступає ініціатором заходів, спрямованих на послаблення позиції Москви.
Особливо гостро ця критика лунає після останніх заяв британського прем’єр-міністра Кіра Стармера, який говорив про можливість розгортання британських військ і використання авіації для підтримки миротворчої місії в Україні. Такі кроки викликали обурення серед російських політиків. Міністр закордонних справ Сергій Лавров у своєму інтерв’ю, зверненому до проруських блогерів, зауважив: «Чому ми повинні давати згоду на миротворчу силу, якщо вона складається з країн, які відкрито заявляють про ворожість до Росії?». Такі висловлювання підсилюють ворожнечу та створюють новий імідж Британії як головного опонента російської зовнішньої політики.
У той же час, російські націоналісти та військові блогери не приховують свого обурення. Один із представників «Z-спільноти», яка включає активних волонтерів і учасників бойових дій, охарактеризував дії Британії як «спробу викрасти перемогу з рук Росії». Він наголосив, що саме Лондон є рушійною силою, яка мобілізує західні країни проти Москви, і що дії британських дипломати, спрямовані на підтримку України, є неприйнятними для тих, хто вважає, що Росія має стати єдиною силою в регіоні.
Дискусії з цього приводу не обмежуються лише політичними висловлюваннями. Британські дипломати в Росії повідомляють про те, що через взаємні виїзди та зустрічі персонал посольства Лондона зменшився на десять осіб, що свідчить про спроби Москви зменшити вплив британських представників на території Росії. У відповідь, Лондон посилив свою реакцію: було оголошено про зустріч російського посла в Лондоні, а також відправлено контрзаходи, що включають вигнання російського дипломата та його супутниці за звинуваченнями у шпигунстві – звинувачення, які британська сторона називає «безпідставними».
Експерти зазначають, що ця нова хвиля російської риторики спрямована не тільки проти Британії, але й проти Європейського Союзу та окремих європейських лідерів, зокрема французького президента Еммануеля Макрона. Водночас, порівняння Британії з «військовим локомотивом» Заходу мають глибокі історичні корені. Деякі російські політики навіть використовують архаїчні вислови, як-от «The Englishwoman relieves herself» («Англійка себе полегшує»), натякаючи, що Британія вже давно займається спробами розладнати Росію зсередини.
Прапор майорить над посольством Великобританії в Москві, Росія, 13 вересня 2024 року. Євгенія Новоженіна
Новий імідж Британії як головного ворога Росії з’явився на фоні зміни зовнішньополітичного курсу США, де, під керівництвом Трампа, акценти зміщуються з Вашингтону на Москву. Раніше Кремль звинувачував США у постачанні допомоги Україні, але зараз, у відповідь на дипломатичну зміну, акцент робиться на Лондон. Цей поворот викликав гнів серед російських націоналістів, для яких Британія завжди була символом загрози, а також засобом впливу Заходу на регіон.
Проте, не всі в Росії підтримують таку жорстку риторику. Деякі високопосадовці вказують на те, що радикальні позиції ультранаціоналістів мають обмежений вплив на рішення Кремля, які приймаються у закритих колах. «Хоча є частина суспільства, яка активно виступає проти будь-якого компромісу, в реальності ці голоси використовуються переважно для пропаганди, – зазначив один із колишніх помічників у Кремлі, – і їхній вплив обмежений». Проте навіть невелика група радикалів може стати джерелом дестабілізації, якщо переговори про мир не задовольнять їхні вимоги.
Ця ситуація створює складну дилему для російського керівництва. З одного боку, Путін прагне нормалізувати відносини з Вашингтоном для зменшення економічного тиску та стабілізації країни, з іншого – він змушений враховувати незадоволення серед своїх найжорсткіших прибічників, які вимагають повної перемоги над Україною та недопущення будь-яких компромісів. Якщо мирна угода буде досягнута, Путін ризикує опинитися під тиском радикальних сил, які можуть виступити проти нього, вимагаючи більш жорсткого курсу. Це, за словами політичних аналітиків, може стати серйозним викликом для стабільності режиму.
Водночас, британські політичні діячі не залишаються байдужими до цих загроз. Лондон продовжує підтримувати Україну, надаючи військову допомогу, тренування та фінансові ресурси, що робить його важливим гравцем у боротьбі проти російської агресії. За даними британських джерел, саме завдяки активній участі Британії українські війська отримали необхідну підтримку, а сучасні технології, як-от довгострокові ракети та танки, допомагають утримувати обороноздатність країни. Ці кроки лише посилюють обурення в Москві, де лідери ультранаціоналістів наголошують, що Лондон має припинити свою підтримку «ворогової політики» щодо Росії.
Підсумовуючи, можна сказати, що в разі можливого миру з Україною Путін опиниться перед викликом: як задовольнити вимоги радикалів, що виступають за повну перемогу над Києвом, і водночас зберегти діалог із Заходом для нормалізації економічних відносин? Цей баланс є надзвичайно складним завданням, адже внутрішня опозиція серед ультранаціоналістичних сил може призвести до політичної кризи. Для Путіна важливо зберегти образ сильного лідера, здатного захищати інтереси Росії, але будь-які компроміси можуть стати приводом для незадоволення серед тих, хто вважає, що Україна має бути повністю підкорена.
З іншого боку, для британських політиків ця ситуація є сигналом про зростаючу ворожість Росії до Лондона, що в свою чергу може вплинути на майбутні економічні та дипломатичні відносини. Зменшення британських інвестицій у Росії, посилення санкцій і загроза конфіскації активів – все це може стати наслідком нової хвилі російської риторики. Водночас, британці не здаються і продовжують активно підтримувати Україну, розуміючи, що їхня роль є ключовою для збереження стабільності у Європі.
У підсумку, якщо мир буде досягнутий, Путін опиниться перед величезним викликом: як забезпечити збереження внутрішньої стабільності та водночас не втратити підтримку Заходу, що вже починає нормалізувати свої відносини з Москвою. Відповідь на це питання стане визначальною для подальшої політичної картини Росії, а також вплине на баланс сил у регіоні та глобальну безпеку.
