Похорон Папи Франциска у Ватикані стає не просто релігійною подією, а справжнім дипломатичним випробуванням для президента США Дональда Трампа та інших світових лідерів. З одного боку, урочистості відбуваються під пильним захистом італійських та натовських сил — кілька тисяч правоохоронців, снайпери на дахах та винищувачі в небі. З іншого, сам Трамп прибув у Рим у розпал суперечок із союзниками через митну війну з ЄС, пропозиції «мирного договору» з Кремлем, відмову від підтримки України та жорстку імміграційну політику.
Передусім Трамп опинився в епіцентрі конфлікту із самим Святим Престолом: Папа Франциск неодноразово засуджував «будівників мурів» та критикував політику депортацій адміністрації США. Тож під стінами базиліки Святого Петра, де простий дубовий саркофаг понтифіка на низькому п’єдесталі символізував скромність і пастирське служіння, Трампу доведеться утримати баланс між офіційною скорботою і власними імпульсивними маневрами.
Виїзд із «Авійафорс-Ван» до Ватикану президента Зеленського, який також планує бути присутнім, додав драматизму: лідери США та України не бачилися віч-на-віч від публічної сварки в Білому домі в лютому, коли Трамп різко звинуватив Зеленського у «затягуванні війни». Чи наважаться вони на приватну розмову на паперті Собору — велике питання, адже напередодні Трамп повторив у Time заяву, що «Крим залишиться за Росією», а Зеленський називає будь-яке визнання анексії «червоним рядком».
Поряд із ними у Ватикані зберуться лідери ЄС: Еммануель Макрон, Урсула фон дер Ляєн та Кір Стармер — ті, хто різко критикував Вашингтон за торгові мита і перебування НАТО. Макрон уже заявив, що «перший крок до миру — безумовне припинення вогню», а фон дер Ляєн провела переговори про нові санкції проти Кремля та подякувала Європі за «відданість принципам непорушності кордонів». Якщо Трамп підніме питання Криму чи «заморожування фронту», він ризикує зіткнутися із відвертою критикою — і то на очах у всього світу.
Серед гостей — й представники країн, які відчувають на собі критику Франциска. Ізраїль відправив до Ватикану посла, а не вищих політиків, натякаючи на невдоволення критикою уряду щодо обстрілів у Газі. Китай взагалі проігнорував церемонію, уникаючи конфронтації з США через торговельні санкції. А Москва розраховує на визнання своєї «доброзичливості» після зустрічей Вітковфа з Путіним: якщо Трамп пообіцяє припинити санкції чи визнати анексію, Кремль отримає політичну перемогу без офіційної участі на похороні.
Усі ці сторони опиняються в одному просторі біля центрального нефу Святого Петра, де місця для посадки розподілені за церковним статутом: на перших рядах сидітимуть католицькі монархи — король Іспанії Феліпе VI із Летіцією; за ними — некатолицькі родини, зокрема принц Вільям замість короля Карла III; і лише потім — інші глави держав, включно з Трампом і Зеленським. Ця схема стане додатковим символом статусу та ієрархії, який може спровокувати образи та плітки.
Папиних наступників, серед яких очікується Джо Байден — католик і лауреат Медалі Свободи, який раніше особисто зустрічався з Франциском, — Трамп сприймає як супротивника. Присутність Байдена поруч може стати ідеальною сценографією для театру їхнього протистояння: чи обійдеться обмін куртуазними репліками, чи пролунає новий різкий жарт? Утім, Трамп уже демонстрував стриманість на аналогічних заходах: на похороні Джиммі Картера сидів поруч з Обамою, що підкреслило здатність тимчасово залагоджувати ворожнечу.
Найбільша невідомість — це його власна тактика. Чи відмовиться він від різких зауважень у присутності духовенства, чи не втече в соціальні мережі з новою порцією ультиматумів? Чи вдасться європейським колегам знайти з ним спільну мову, не образивши їхніх національних інтересів? І головне — зможе Трамп утримати баланс між «Америка понад усе» та справжньою дипломатією, коли за затіненими колонами Собору він опиниться на перетині світових очікувань і ризиків? У відповідях на ці питання полягатиме не лише хід папської церемонії, а й майбуття міжнародного порядку.
