Навіть для самих ліванців важко визначити, де саме пішло не так для їхньої малої, але чарівної країни. Проте одне є очевидним — проблеми Лівану почалися задовго до того, як рано у вівторок ізраїльські війська увійшли на південь країни. Це сталося ще задовго до п’ятниці, коли Ізраїль убив Хасана Насраллу, впливового та водночас суперечливого лідера "Хезболли", який довгі роки тримав країну у політичному та безпековому "задушенні". І тим більше задовго до жовтня минулого року, коли "Хезболла" та Ізраїль почали обмінюватися ракетними ударами на тлі конфлікту в Газі, що поступово охопив південь Лівану.
"Хезболла", шиїтська ісламістська міліція, що фінансується Іраном і водночас є потужною політичною партією та соціальною організацією, офіційно не керує Ліваном. Але за правління Насралли це угруповання стало справжньою державою в державі, маючи власну армію, школи, лікарні та молодіжні програми. Смерть Насралли стала черговим ударом для Лівану — країни з населенням 5,4 мільйона, яка вже тривалий час перебуває в стані безперервної кризи.
Економічний колапс: початок кінця?
Багато хто вважає, що нинішній колапс Лівану розпочався у 2019 році, коли економіка країни зазнала краху, знищивши колись сильний середній клас. Масові антиурядові протести тоді не змогли змістити корумповану політичну еліту, і країна опинилася в глибокій економічній ямі. Дехто згадує 2020 рік як ще одну точку неповернення, коли пандемія коронавірусу ще більше посилила кризу, а масштабний вибух у порту Бейрута зруйнував цілі райони столиці.
Якщо згадати ще далі, можна відзначити 15-річну громадянську війну, яка завершилася у 1990 році. Саме цей конфлікт дав життя руху, що став "Хезболлою", і від якого Ліван так і не зміг оговтатися.
Усі ці кризи, та багато інших, залишили Ліван в абсолютно нездатному стані протистояти різкому загостренню конфлікту з Ізраїлем, як автомобіль, що застряг на перехресті під час торнадо.
Масовий вихід та хаос
Поточна криза в Лівані стала особливо очевидною за останній тиждень, коли понад 118 000 ліванців були змушені покинути свої домівки через ізраїльські авіаудари на півдні країни, у сільськогосподарській долині Бекаа та в передмістях Бейрута, де домінує "Хезболла". На дорогах виникли затори, багато людей тікали в паніці, не знаючи, де знайти прихисток.
"Офіційна відповідь — це просто хаос", — заявив Марк Дау, незалежний член парламенту Лівану. Він згадав кадри на телебаченні, які показували годинні затори на шляхах евакуації з півдня країни минулого тижня. Він не був здивований бездіяльністю уряду: "У них немає ні грошей, ні контролю над тим, що відбувається на місцях", — зазначив він. "Вони заручники того, що "Хезболла" вирішує односторонньо".
Попри те, що уряд Лівану призначив сотні державних будівель як притулки для переселенців, він не надав їм матраців, постільної білизни, їжі або інших необхідних речей. Інформація про притулки розповсюджувалася хаотично через чутки та повідомлення в месенджерах, зокрема в WhatsApp, без жодних офіційних вказівок. Внаслідок цього багато людей ночували на площах, набережній, пляжах або навіть під мостами після авіаударів Ізраїлю по штаб-квартирі "Хезболли" в передмісті Бейрута.
Параліч влади та крах держави
Ліван вже майже два роки живе без президента та з урядом у статусі виконувачів обов’язків. Держава практично не надає електроенергію, що змушує людей залежати від генераторів, якщо вони можуть дозволити собі сплатити за них. Через відсутність належного фінансування й енергії, багато домогосподарств змушені вимикати холодильники або відмовлятися від кондиціонерів, щоб мати можливість просто випрати одяг.
Фінансова криза ускладнює ситуацію. Ті, хто раніше міг дозволити собі відпочинок за кордоном або вихідні в горах, тепер втрачають свої заощадження, які застрягли в банках, що відмовляються видати клієнтам їхні власні кошти. У відчаї дехто навіть вдається до збройних нападів на банки, намагаючись повернути свої гроші.
Тисячі лікарів, медсестер та інших медичних працівників залишили Ліван, шукаючи кращі можливості за кордоном. Багато вчителів також залишилися без оплати, а студенти не можуть дозволити собі навіть підручників.
"Країна у багатьох аспектах не може витримати тривалої війни", — зазначив Слейман Харун, президент Національної асоціації ліванських лікарень. Хоча система охорони здоров'я досі працює, він стурбований тим, що залишилося занадто мало медичних працівників, щоб справитися з тривалою ізраїльською атакою. Проте він додає: "Це наша доля. Ми маємо з цим змиритися".
Громадська відповідь на кризу
Незважаючи на економічну катастрофу та відсутність урядової підтримки, ліванці знайшли способи допомагати одне одному. У відповідь на бездіяльність влади на допомогу прийшли приватні донори, волонтери, громадські організації та політичні партії, які надають соціальні послуги.
У багатших районах країни ці зусилля разом із роботою модних барів, пляжних клубів і ресторанів створюють ілюзію, що країна функціонує. Проте цей фасад приховує реальність, у якій люди встановлюють сонячні панелі на дахах, щоб компенсувати відсутність електроенергії, а приватні донори оплачують освітлення вулиць у деяких районах Бейрута.
За останній тиждень, коли притулки для переміщених осіб заповнилися, волонтери та місцеві групи намагалися допомогти людям, забезпечуючи їх їжею та водою. У центральному Бейруті, на території однієї з приватних шкіл, волонтерка Сара Халіл керувала розподілом пожертвувань. "Ми не можемо покладатися на уряд, але ми можемо покладатися на людей навколо нас", — сказала вона.
У школі імені доктора Собгі Салаха в районі Бір Хассан Міністерство освіти відкрило двері для переміщених сімей, проте реальну роботу з організації притулку виконувала скаутська організація, афілійована з політичною партією "Амаль". Волонтер Мохамед Джабер з сарказмом зазначив: "Тут навіть немає уряду. Вони прокинуться лише після закінчення війни".
Висновок: країна в безодні
Ліван, країна, що пережила десятки років криз, зараз перебуває на межі виживання. З усіх сторін — економічні негаразди, політична паралізація, військові конфлікти та відсутність лідерства. Ліванський уряд, паралізований політичними суперечностями та під впливом "Хезболли", практично відсутній у вирішенні цих криз. На тлі всього цього ізраїльська атака лише посилює відчуття катастрофи.
Але, як показує досвід попередніх криз, ліванці не здаються. Вони знаходять способи підтримувати одне одного, коли держава відвертається від них.
