Український президент Володимир Зеленський входить у нову фазу політичної турбулентності, де внутрішня криза і зовнішній дипломатичний тиск накладаються одночасно. Відставка Андрія Єрмака, який був ключовим переговорником, стала ударом по структурі управління державою в момент, коли доля країни вирішується на міжнародному рівні.
Єрмак, який роками був найближчим радником Зеленського, не просто залишив посаду — він пішов після обшуку його дому антикорупційними органами. Це посилило підозри суспільства щодо масштабності корупції у владній вертикалі. Політичні опоненти вже прямо говорять не про одиничні інциденти, а системні схеми впливу.
Одразу після цього Росія здійснила масований удар дронами і ракетами по українських містах, вкотре показуючи, що на полі бою вона продовжує тиснути силою, намагаючись паралізувати критичну інфраструктуру. Пів мільйона жителів Києва залишилися без електрики. Це продемонструвало вразливість енергомереж та стратегічний характер атак.
У цей же час Вашингтон посилює тиск на Київ у напрямку формування угоди з Москвою. Спецпосланець США Стів Віткофф вирушає до Кремля, поки нова українська делегація готується до продовження переговорів у США. США явно прагнуть заключного етапу процесу, не дивлячись на внутрішні потрясіння у Києві.
Новим головним переговорником призначено керівника РНБО Рустема Умєрова — фігуру важливу, але і суперечливу. Частина аналітиків бачить у ньому можливість нового формату переговорів, але значна частина політикуму підозрює, що він теж може бути причетним до корупційних схем. Це породжує сумніви в довірі до переговорної команди.
Опозиційні депутати відкрито закликають Зеленського змінити урядову конструкцію — не точково, а повністю. Звільнення міністра юстиції та міністра енергетики вони називають недостатнім кроком. Ідея полягає у створенні нового консенсусного уряду, який би відновив довіру суспільства на четвертому році війни.
Українські експерти називають відставку Єрмака психологічно болючою для Зеленського: це була людина, яка контролювала доступ до президента, формувала зовнішньополітичні сигнали, тримала інформаційні потоки. Втім, політичні оглядачі наголошують, що Зеленський адаптивний і здатний швидко перебудовуватися.
Водночас відставка може мати позитивний сигнал для західних партнерів, які давно нарікали на надмірну персоналізацію влади в Офісі Президента. Усунення фігури з підірваною репутацією з переговорного процесу може зміцнити довіру до української сторони та надати більше легітимності участі Києва у міжнародному діалозі.
Українське суспільство жорстко реагує на інформацію про те, що можливо під час війни відбувались корупційні зловживання у оборонній і енергетичній сферах. Це викликає гнів на тлі повідомлень, що військові недоотримували обладнання, а цивільні сиділи без світла і тепла. Обурення громадян блокує пасивність влади.
Однією з найбільш чутливих точок стало можливе втручання в роботу НАБУ та його переслідування. Звинувачення у спробах тиску на слідство викликали масові протести. Погіршення довіри до антикорупційних механізмів може стати внутрішнім фактором нестабільності, що послаблює державу перед зовнішнім ворогом.
У цій ситуації Зеленський намагається відповідати на критику, роблячи акцент на єдності та політичній стійкості. Його меседж — якщо країна втратить внутрішню згуртованість, вона ризикує втратити все. Такий аргумент резонує з суспільним інстинктом самозбереження держави. Але без фундаментальної реформи еліт він може не спрацювати.
Одночасно РФ намагається використати корупційний скандал як елемент інформаційної війни, просуваючи наратив про “згнилу Україну” і “маріонетковий режим”. Підрив довіри до української політичної системи — ключовий елемент російської доктрини деморалізації. Проте Україна залишається демократичним суспільством, де політична відповідальність не є декларативною.
Попереду — найскладніші рішення. Україна має вести переговори без капітуляції, забезпечити прозорий перезапуск управлінської команди і одночасно тримати лінію оборони в умовах постійних ударів. Це тривимірне управління державою у стані війни — випробування, з яким мало хто стикався в сучасній історії.
