У п'ятницю польська влада також скасує надзвичайний стан на кордоні, який перешкоджав журналістам, правозахисникам та іншим особам бути свідками кризи з правами людини. Щонайменше 20 мігрантів загинули в замерзаючих лісах і болотах регіону.
Польський уряд характеризує стіну як частину боротьби з Росією; правозахисники бачать у ній величезний подвійний стандарт, коли групи білих християнських біженців з України, що складаються переважно з жінок, вітають, а мусульман з Сирії та інших країн, що складаються переважно з чоловіків, відкидають і жорстоко поводяться з ними.
"Першою ознакою війни в Україні був напад (президента Білорусі) Олександра Лукашенка на польському кордоні з Білоруссю", - сказав Моравецький на прес-конференції.
"Саме завдяки (нашій) політичній далекоглядності і передбаченню того, що може статися, ми можемо зараз зосередитися на допомозі Україні, яка бореться за захист свого суверенітету", - сказав Моравецький.
У той час як Польща відкрила свої ворота мільйонам українців, які рятуються від російського вторгнення, повним ходом йде будівництво стіни висотою 5,5 метрів (18 футів) вздовж 186 кілометрів (115 миль) її північного кордону з Білоруссю. На ній ще потрібно встановити електронні системи спостереження.
Вона призначена для того, щоб не пропускати шукачів притулку іншого типу: тих, хто тікає від конфліктів і бідності на Близькому Сході та в Африці, яких авторитарний режим Білорусі - близького союзника Росії - заохотив спробувати щастя в рамках ворожнечі з ЄС.
Одним із шукачів притулку був 32-річний Алі, який залишив Сирію наприкінці минулого року, прочитавши в соціальних мережах, що найпростіший шлях до ЄС - це долетіти до Білорусі і дійти до Польщі пішки.
Алі, родом із села під Хамою на заході Сирії, прилетів до столиці Білорусі, Мінська, і вирішив знайти в лісі місце, що не охороняється, де він міг би пробратися до ЄС.
"Я шукав місце, де я міг би жити в безпеці, подалі від гноблення і безнадії вдома", - сказав він в інтерв'ю агентству "Ассошіейтед Прес" у Берліні цього тижня.
Алі, який не назвав свого прізвища, побоюючись наслідків для своєї сім'ї, не був готовий до насильства і мінусових температур, які чекали на нього в безкрайніх лісах і болотах.
"Були ночі, коли я лягав спати на голій землі в лісі з думкою, що більше не прокинуся, - розповідає Алі.
"Якщо ви підвозите біженця на українському кордоні, ви герой. Якщо ви робите це на білоруському кордоні - ви контрабандист і можете опинитися у в'язниці на вісім років", - сказала Наталя Геберт, засновниця і виконавчий директор польської неурядової організації "Дім відкритих дверей", яка допомагає біженцям.
Білорусь ніколи раніше не була ключовим міграційним маршрутом до ЄС - доки її президент Олександр Лукашенко не почав заохочувати потенційних шукачів притулку з Близького Сходу їхати до Мінська. Незабаром люди з Сирії, Іраку, Ємену, Афганістану та африканських країн потягнулися до східного кордону ЄС, в'їжджаючи до Польщі та сусідніх Литви і Латвії.
Лідери ЄС звинуватили Лукашенка у веденні "гібридної війни" в помсту за санкції блоку через поводження режиму з дисидентами. Уряд Польщі заявляє, що Росія є співучасником, враховуючи союз Лукашенка з президентом Росії Володимиром Путіним.
Хоча взимку міграція сповільнилася, люди продовжують намагатися потрапити до ЄС через Польщу, оскільки цей шлях вважається менш небезпечним, ніж перетин Середземного моря, де в минулі роки потонуло багато людей, сказав Геберт.
Алі, чий невеликий бізнес з виробництва косметики в Сирії був знищений, коли сунітські екстремісти дізналися про його приналежність до алавітської релігійної меншини, розповідає, що польські прикордонники шість разів відштовхували його назад.
Але білоруські прикордонники побили його, вкрали гроші і змусили роздягнутися догола посеред зими. Він хотів здатися і повернутися до Мінська, але прикордонники йому не дозволили. Вони змусили його та інших лягти на холодну землю, кричали на них, підійшли впритул з гарчащим собакою і кілька разів вдарили Алі в груди.
За його словами, польські прикордонники зламали SIM-карту в його телефоні. Він кілька днів блукав без води та їжі, загублений у болотах.
У доповіді Х'юман Райтс Вотч, опублікованій цього місяця, йдеться про те, що Польща "незаконно, а іноді і насильно, без суду і слідства виштовхує мігрантів і шукачів притулку назад до Білорусі, де вони стикаються з серйозними зловживаннями, включаючи побиття і зґвалтування з боку прикордонників та інших сил безпеки".
Amnesty International також детально описала серйозні порушення прав людини.
Хоча деякі поляки підтримують жорстку позицію уряду, багато жителів прикордонного регіону протягом зими і весни намагалися допомогти мігрантам, які опинилися в пастці в лісі, деякі з них потребували медичної допомоги.
П'єса "Відповідальність", прем'єра якої відбулася цього тижня у Варшаві, ставить питання про те, як Польща може прийняти мільйони українців, відмовляючи в допомозі тисячам інших. Один з персонажів запитує: "Чому польська держава вимагає, щоб дитина з Алеппо сиділа в болоті при мінусовій температурі, і відмовляє в допомозі дитині з Маріуполя?"
Алі провів 16 днів у лісах, перш ніж він та інші за допомогою плоскогубців пробили дірку в прикордонному паркані. Деякі жителі села дали йому їжу і воду, але незабаром його затримала поліція і відвезла до ізолятора тимчасового тримання.
Протягом наступних трьох місяців його перевозили через кілька закритих таборів.
За його словами, охоронці були озброєні кийками та електрошокерами, і щоразу перед тим, як перевести його до іншого табору, вони змушували його та інших ув'язнених роздягатися догола на людях. Ніхто не звертався до нього на ім'я, а лише за ідентифікаційним номером.
У березні йому вручили документи і відвезли до центру для іноземців "Дебак" в Отребусах на південний захід від Варшави, де йому сказали: "Їдь геть: "Йди геть, їдь до Німеччини".
У квітні Алі прибув до Берліна і подав прохання про надання притулку. Правозахисники та психологи задокументували його розповідь, а також розповіді інших шукачів притулку, які стверджують, що зазнали жорстокого поводження як з боку білоруських, так і польських прикордонників.
"Тут я почуваюся краще. Люди знову називають мене на ім'я, - сказав Алі. "Але я весь час боюся, що німці відправлять мене назад до Польщі".
