В українській економіці давно існує парадокс: держава декларує захист бізнесу, але інструменти цього захисту часто самі стають джерелом тиску. Система боротьби з економічними злочинами роками формувалася як силова, а не аналітична — з акцентом на швидкий результат, а не на системне запобігання.
Саме цей перекіс породив феномен «маски-шоу» — силових вторгнень у бізнес, які паралізували роботу підприємств і формували тіньові домовленості. Політичні спроби приборкати практику тривали роками, але щоразу впиралися в інституційну інерцію та інтереси всередині самої системи.
Реформа 2021 року виглядала як точка розриву: створення Бюро економічної безпеки мало остаточно демонтувати стару податкову міліцію та змінити логіку роботи держави з бізнесом. За попереднім аналізом «Дейком», саме цей момент став критичним — вперше була закладена модель аналітичного, а не силового органу.
Однак через п’ять років після запуску БЕБ опинилося в протилежній точці. Орган, який мав стати символом нової економічної безпеки, залишився інституційно незавершеним і фінансово вразливим. Замість системної реформи відбулася часткова трансформація з елементами старої практики.
Ключова проблема — відсутність доведення реформи до кінця. БЕБ формально існує, але не має повноцінної присутності по країні: із передбачених 24 територіальних управлінь функціонують лише дев’ять. Це означає, що значна частина регіонів фактично випадає з оперативного контролю у сфері економічних злочинів.
Не менш критичним є кадровий дефіцит. Станом на початок 2026 року в бюро працює лише близько третини від необхідної кількості співробітників. Причина не лише у тривалих конкурсах чи адміністративних затримках — система оплати праці робить орган неконкурентним.
Фінансова модель БЕБ виявилася внутрішньо суперечливою. З одного боку, закон гарантує рівень оплати, прив’язаний до прожиткового мінімуму. З іншого — бюджетна практика роками використовує занижений показник, що автоматично скорочує оклади. У результаті детективи отримують значно менше, ніж їхні колеги в інших силових структурах.
Додатковий удар — відсутність компенсації податку на доходи фізичних осіб, яка передбачена для інших правоохоронців. Фактично це означає ще мінус 18% до реального доходу. У сукупності це формує системну демотивацію та відтік кадрів.
Юридичні наслідки цієї моделі вже матеріалізуються. Колишні працівники масово звертаються до судів, оскаржуючи розмір виплат. Судові рішення, які визнають їхні претензії, створюють додаткове навантаження на бюджет БЕБ. Ідеться не лише про мільйони гривень уже виплачених компенсацій, а про потенційний лавиноподібний ефект.
Це і є головний фінансовий ризик 2026 року. Бюджет бюро обмежений, а зобов’язання зростають. За поточної динаміки витрат і судових рішень ресурсів може не вистачити вже восени. У такому сценарії мова йде не про оптимізацію, а про фактичну зупинку роботи.
Ситуацію ускладнює управлінський вакуум, який тривав роками. Відсутність повноцінного керівника, затягнуті конкурси та політичні коливання не дозволили вибудувати стратегію розвитку органу. Нове керівництво отримало інституцію з накопиченими проблемами, але без ресурсів для їх швидкого вирішення.
У ширшому контексті це сигнал про глибший збій державної політики. Реформа, яка мала стати умовою економічної стабільності та довіри бізнесу, зависла між законодавством і практикою. Формально створений орган не перетворився на дієвий інструмент.
Наслідки виходять за межі самого БЕБ. Йдеться про здатність держави контролювати податкові потоки, протидіяти тіньовій економіці та виконувати міжнародні зобов’язання. У ситуації війни та бюджетного дефіциту ці функції набувають критичного значення.
Сьогодні БЕБ — це індикатор системної проблеми: реформи в Україні часто запускаються швидко, але завершуються повільно або не завершуються взагалі. І поки політична воля обмежується створенням нових інституцій, а не їх наповненням, навіть найкращі моделі залишатимуться на папері.
Осінь 2026 року може стати точкою, де ця невідповідність проявиться максимально жорстко — у вигляді органу, який формально існує, але фактично не здатен виконувати свою функцію. І це вже не проблема окремої установи, а питання економічної безпеки держави.
