Повстанці, які змусили Башара Асада залишити Сирію, у понеділок розпочали встановлювати контроль над Дамаском, демонструючи свої претензії на нову владу. Водночас країна, розділена десятиліттями громадянської війни, занурюється у невизначеність, намагаючись зрозуміти, як виглядатиме її майбутнє.
Бійці під командуванням Абу Мохаммеда аль-Джолані, лідера групи, яка захопила столицю, оголосили про початок формування нового уряду. Проте питання, хто стане на чолі цього уряду і як він зможе об’єднати розділену Сирію, залишаються без відповіді.
Перші кроки повстанців у Дамаску
У понеділок на вулицях Дамаска повстанці почали забезпечувати порядок, займаючи позиції біля урядових будівель та контролюючи рух транспорту. Цей жест мав засвідчити їхню готовність взяти на себе відповідальність за управління містом.
За словами очевидців, дороги до столиці були заповнені сирійцями, які поверталися з Туреччини та Лівану, сподіваючись на початок нового життя. Водночас багато прихильників режиму Асада побоюються переслідувань і залишають країну.
Репортери The New York Times, які в’їхали до Сирії через Ліван, бачили покинуті сирійські танки, зруйновані блокпости та зірвані портрети Башара Асада вздовж дороги до Дамаска. Тим часом у самому місті вже з’явилися ознаки хаосу: розбиті вікна магазинів і машин свідчили про можливість виникнення беззаконня.
Виклики нового порядку
Ув'язнені та зниклі
Падіння режиму Асада викликало потік людей до сумнозвісної в’язниці Седная поблизу Дамаска, де родичі намагаються знайти інформацію про своїх зниклих близьких. Протягом років ця в’язниця була символом жорстокості режиму, де практикувалися тортури та масові страти.
Ізраїльська активність
Ізраїль, який давно був противником сирійського режиму через його зв’язки з Іраном, використав хаос у країні для досягнення власних цілей. У вихідні ізраїльські сили ввійшли на сирійську територію, займаючи "тимчасові оборонні позиції" та завдаючи ударів по хімічних і ракетних об’єктах, щоб запобігти їх потраплянню до рук екстремістів.
Попри занепокоєння щодо нового керівництва Сирії, Ізраїль розглядає падіння Асада як стратегічну перемогу над Іраном. Це також може сприяти нормалізації відносин Ізраїлю з арабськими державами, такими як Саудівська Аравія та ОАЕ.
Турецька роль
Туреччина, яка підтримувала повстанців, залишається ключовим гравцем у Сирії. Турецькі сили продовжують операції проти курдських угруповань на півночі країни, що створює конфлікт із США, які підтримували курдів у боротьбі з Ісламською державою.
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган тепер має нагоду посилити вплив Анкари на майбутній політичний устрій Сирії, зокрема шляхом сприяння поверненню сирійських біженців, які стали серйозним політичним викликом для його країни.
Регіональний порядок і глобальна реакція
Арабські країни: помилка і нові виклики
Саудівська Аравія, ОАЕ та інші арабські держави, які намагалися реабілітувати Башара Асада в регіональній політиці, тепер опинилися перед дилемою. Їм доводиться адаптуватися до реальності постасадівської Сирії, в якій вплив Ірану значно послаблено, а Туреччина та Ізраїль посилюють свої позиції.
Росія: втрата впливу
Для Росії, яка підтримувала режим Асада, його падіння стало серйозною геополітичною поразкою. Хоча Кремль надав Асаду притулок, його репутація як стабільного союзника в регіоні зазнала удару. Російські військові бази в Сирії залишаються під питанням, а вплив Москви у регіоні значно послаблений.
Міжнародні наслідки
ООН і міжнародна спільнота закликають до створення перехідного уряду, який би об’єднав різні етнічні, релігійні та політичні групи Сирії. Водночас міжнародні експерти попереджають, що країна може перетворитися на ще одну "гарячу точку", де фрагментація та радикалізація загрожують стабільності всього регіону.
Висновок: нова глава з невизначеним сценарієм
Сирія стоїть на порозі нової епохи, яка може стати як нагодою для відновлення, так і джерелом нового хаосу. Повстанцям, які захопили владу, доведеться не лише зберегти контроль, але й знайти спосіб об’єднати розділений народ. Тим часом регіональні й міжнародні гравці борються за вплив, формуючи новий порядок на Близькому Сході.
