Превентивна реструктуризація: новий інструмент українського бізнесу
Процедура превентивної реструктуризації в Україні стала важливим етапом у реформуванні законодавства щодо банкрутства. Вона покликана не лише захищати підприємства від фінансового краху, а й забезпечувати їхню можливість продовжувати господарську діяльність, брати участь у тендерах та змагатися на ринку з іншими компаніями. Проте, навіть після року впровадження, практика її застосування залишається обмеженою. Станом на сьогодні було відкрито лише сім відповідних справ, і жодна з них ще не завершилася.
Директор департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Сергій Донков зазначає, що процедура є складною та багаторівневою. Її шість рівнів охоплюють організаційні, управлінські, технічні, фінансові та правові аспекти, що потребують роз’яснень і ретельної підготовки для ефективного застосування. Боржники, кредитори, арбітражні керуючі та суди ще адаптують свої практики, щоб новий інструмент працював на реальні результати.
Ключовим завданням превентивної реструктуризації є вирішення конфліктів між боржником та кредиторами цивільно-правовими методами, без необхідності довготривалих судових процесів. Це дозволяє бізнесу уникнути непотрібних фінансових витрат і втрати часу, що є критично важливим для стабільності компаній та економіки загалом. Однак відсутність достатньої практики у судах стримує швидке застосування процедури на практиці.
Експерти зазначають, що імплементація превентивної реструктуризації відповідає зобов’язанням України щодо адаптації європейського законодавства. Порівняно з попередніми механізмами банкрутства, кількість процедур превентивного характеру зросла, і очікується, що ця тенденція буде підтримуватися. Водночас судові органи потребують часу, аби сформувати ефективну практику винесення рішень у таких справах.
За словами Сергія Донкова, поки що навіть базові дані демонструють величезну різницю між процедурою превентивної реструктуризації та класичними справами про банкрутство. У 2025 році було зареєстровано 821 справу про банкрутство юридичних осіб, тоді як новий інструмент поки що застосовується лише у поодиноких випадках. Це підкреслює необхідність поступового формування досвіду серед усіх учасників ринку.
Судова практика та труднощі впровадження
Роман Міліціанов, суддя Західного апеляційного господарського суду, підтверджує, що процедура лише починає розвиватися. Він порівнює її становлення з процесом визнання неплатоспроможності фізичних осіб, коли на початку також були мінімальні справи і довгий період адаптації.
Однією з ключових проблем є обмеження суддів у процесі оцінки заяв щодо відкриття проваджень. За чинним законодавством суд має одразу приймати рішення про відкриття або відмову у відкритті справи. Це обмежує можливості для глибокого аналізу ситуації та оцінки потенційних наслідків, особливо якщо справа складна та багаторівнева.
Міліціанов зазначає, що п’ятиденний термін для прийняття рішення є занадто коротким. Суддям необхідно мати більше часу, аби оцінити всі аспекти, вивчити потенційні порушення та забезпечити належний захист прав як боржника, так і кредиторів. Розширення термінів могло б суттєво підвищити ефективність процедури та зменшити ризики конфліктів у майбутньому.
Ще одним недоліком є недостатня кількість правових підстав для більш ґрунтовного аналізу порушень у справах щодо можливого банкрутства. Це обмежує можливості суддів та арбітражних керуючих для проведення детальної перевірки, що ускладнює застосування превентивних заходів на ранніх етапах.
Судді і експерти сходяться на думці, що процедура має бути адаптована до реалій українського ринку. Необхідно не лише збільшити практику застосування, але й забезпечити комплексні роз’яснення для учасників процесу, а також вдосконалити законодавчу базу. Це створить передумови для того, щоб бізнес міг користуватися новим механізмом без зайвих ризиків і бюрократичних перепон.
Значення для українського бізнесу
Превентивна реструктуризація відкриває бізнесу нові можливості для стабільного розвитку. Підприємства можуть не зупиняти діяльність у період фінансових труднощів, зберігати конкурентоспроможність та брати участь у державних і приватних тендерах. Це критично важливо для економіки країни, особливо у контексті сучасних викликів та нестабільності ринків.
За даними статистики, у 2025 році 8 191 компанія в Україні розпочала процедуру припинення або зміни своєї діяльності, з них 780 оголосили про банкрутство. Новий механізм може стати ефективним способом зменшити ці цифри, надавши підприємствам шанс на реструктуризацію без втрати бізнесу.
Водночас ефективність процедури залежить від співпраці всіх сторін: судів, боржників, кредиторів і арбітражних керуючих. Потрібно, щоб учасники ринку розуміли механізми застосування, можливі наслідки та юридичні гарантії. Тільки тоді превентивна реструктуризація зможе стати дієвим інструментом запобігання банкрутству та стабілізації економічної ситуації.
Загалом, перший рік роботи процедури демонструє, що її впровадження потребує часу, адаптації та навчання. Суспільство і бізнес вже отримали важливі уроки, а наступні роки покажуть, наскільки ефективним стане цей інструмент у захисті підприємств та розвитку економіки.
